Режим доступу до інформації, поняття та зміст

Режим доступу до інформації, поняття та зміст

Залежно від типу інформації існують відповідні, спе­цифічні правила поведінки при виконанні інформаційної діяльнос­ті, встановлені правовими нормами. Такі правила поведінки визначаються як режими доступу до інформації.

Режим доступу до ін­формації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Особливою ознакою режиму доступу до інформації є специфі­ка його об’єкта – правові відносини, що виникають з приводу отри­мання, збереження, використання та розповсюдження інформації.

Головними характеристиками режиму доступу до інформації є:

– суб’єкт визначення доступності цієї інформації:

– коло суб’єктів, які мають доступ до цієї інформації;

– особливі вимоги і правила зберігання та поширення цієї ін­формації;

– строк дії режиму.

Суб’єктом визначення доступності інформації є особа, до ком­петенції якої належить вирішення питань щодо встановлення обме­жень на доступ до інформації та її матеріальних носіїв, а також на­дання права доступу до такої інформації.

Суб’єкт, що має доступ до інформації, – це особа, якій надано право ознайомлення з матеріальними носіями інформації або їх ви­користання. Надання особі права доступу до інформації з обмеженим доступом зазвичай пов’язане із взяттям нею на себе зобов’язань щодо нерозголошення отриманої інформації.

Режим доступу до інформації означає певну сукупність правил, якими окреслено особливі вимоги і правила зберігання та поширення інформації. Ці правила визначають діяльність осіб, на яких покладена відповідальність за зберігання матеріальних носіїв інформації, уста­новлюють необхідність застосування певних правових, організацій­них, технічних та криптографічних засобів захисту інформації. Ці пра­вила також визначають порядок надання доступу до такої інформації.

Нарешті, більшість видів інформації з обмеженим доступом ма­ють визначений законодавством або власником інформації строк дії режиму обмеження доступу до інформації. Цей строк визначають, як правило, під час ухвалення рішення про обмеження доступу до ін­формації або її матеріальних носіїв. Після закінчення цього строку може бути прийняте рішення або про його поновлення, або про на­дання інформації статусу відкритої.