Службова таємниця

Службова таємниця

Поняття “конфіденційна інформація, що знаходиться у власності дер­жави“, охоплює широке коло відомостей, що збираються, обробляються, зберігаються в процесі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших державних установ і організацій. Для визначення цього виду інформації використовують також терміни “службова таєм­ниця”та, відповідно до грифу обмеження доступу, що надається її мате­ріальним носіям, – “інформація для службового користування ” (ДСК).

Термін “службова таємниця” використовується у зв’язку з тим, що найбільше вид інформації використовують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, і доступ до її використання безпо­середньо пов’язані з виконанням посадовими особами своїх службо­вих обов’язків. В науковій літературі досить поширеним є таке визна­чення: “Службова таємниця – це конфіденційна інформація, що захи­щається законом і стала відома в державних органах та органах міс­цевого самоврядування тільки на законних підставах і у зв’язку ви­конанням їх представниками службових обов’язків, а також службо­ва інформація про діяльність державних органів, доступ до якої об­межений законом”.

Основні ознаки цього виду конфіденційної інформації такі:

1) вона є власністю держави.

2) її використання, поширення і зберігання здійснюють, як пра­вило. посадові особи, які є державними або муніципальними служ­бовцями у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків відпо­відно до закону;

3) режим цієї інформації, який визначає: порядок її віднесення до службової таємниці та розсекречування, порядок захисту, зберігання, передачі та доступу до неї, встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.

Ч. 4 ст. 30 Закот України “Про інформацію” дає перелік відомос­тей, які не можутьбути віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності. Цей перелік містить відомості про:

– стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

– аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзви­чайні події, що сталися або можуть статися і загрожують без­пеці громадян;

– стан здоров’я населення, його життєвий рівень, зокрема, хар­чування. одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

– стан справ із правами і свободами людини та громадянина, а також факти їх порушень;

– незаконні дії органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових та службових осіб;

Загальні вимоги до захисту службової таємниці визначено За­коном України “Про державну службу”. Ст. 10 цього Закону серед обов’язків державного службовця, визначає зокрема, “збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформа­ції, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню”.

Положення Закону України “Про державну службу” розкривають­ся також у Загальних правилах поведінки державного службовця, (п. 20): “Державному службовцю забороняється розголошувати довірену йому державну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом, установлену Законами України “Про інформацію” та “Про державну таємницю”, у тому числі й після залишення ним державної служби, а також використовувати таку інформацію для власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи рекомендацій”.

Аналогічну вимогу до “збереження державної таємниці, інфор­мації про громадян, що стала їм відома у зв’язку з виконанням служ­бових обов’язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню містять і норми Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, якою встанов­лено основні обов’язки посадових осіб органів місцевого самовря­дування.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання службової таємниці, є затверджена Постановою Кабінету Міністрів України “Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” .

Відповідно до цієї інструкції органи державної влади розробля­ють і затверджують відомчі інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носі­їв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави; та розробляють і вводять вдію переліки конфіденційної ін­формації, що є власністю держави.

За цією Інструкцією переліки відомостей, що містять конфіденцій­ну інформацію і є власністю держави і яким надається гриф обмежен­ня доступу “Для службового користування”, розробляють експертні комісії і затверджують міністерства інші центральні органи вико­навчої влади, облдержадміністрації.