Напрямки державної політики в сфері інформаційної безпеки

Напрямки державної політики в сфері інформаційної безпеки

Закон України “Про основи національної безпеки” ви­значає, що “національна безпека України забезпечується шляхом про­ведення виваженої державної політики”. Отже, саме політика на­зивається головним “інструментом” досягнення необхідних безпеч­них умов суспільного і державного життя. До того ж, акцент зробле­но саме на державній політиці, тобто такій, що проводиться від іме­ні держави її владними органами. І це не дивно, адже саме в арсена­лі державних засобів проведення політики є всім відомий інструмент державного примусу, який здебільшого й асоціюється із такими тер­мінами, як “захист”, “безпека” тощо.

Ця сама норма визначає, що державна політика щодо забезпе­чення національної безпеки проводиться “відповідно до прийнятих встановленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково- технологічній, інформаційній та інших сферах”.

Серед таких програмних документів найважливішими є Страте­гія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, які є обов’язковими для виконання і основою для розроблення конкрет­них програм за складовими державної політики національної безпеки. Ці документи розробляються на основі Закон “Про основи наці­ональної безпеки України” і затверджуються Президентом України.

Безпосердньо ж вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України зумовлений необхідністю своєчасно­го вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз націо­нальним інтересам.

Крім того, політик) національної, відповідно, інформаційної без­пеки потрібно проводити лише в тих формах і тими методами й засобами, які притаманні і прийнятні демократичній правовій держа­ві, тобто грунтуються на принципах демократії і верховенства права.

Закон “Про основи національної безпеки України” розрізняє дві ключові категорії, які зумовлюють зміст і спрямованість державної політики у сфері інформаційної безпеки:

1) загрози національним інтересам і національній безпеці Украї­ни в інформаційній сфері (ст. 7). до яких належать:

• прояви обмеження свободи слова й доступу громадян до ін­формації;
• поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
• комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;
• розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної ін­формації. що є власністю держави або спрямована на забезпе­чення потреб та національних інтересів суспільства і держави;
• намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередже­ної інформації.

2) основні напрями державної політики з питань національної без­пеки в інформаційній сфері (ст. 8):

• забезпечення інформаційного суверенітету України;
• удосконалення державного регулювання розвитку інформацій­ної сфери шляхом створення нормативно-правових та еконо­мічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх техноло­гій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інфор­маційного простору достовірною інформацією про Україну;
• активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України.

Закон “Про основи національної безпеки України” передбачає розроблення декількох програмних докумен­тів, які мають визначати конкретні напрями проведення державної політики щодо безпеки у різних сферах. Одним із таких ключових до­кументів у сфері інформаційної безпеки є затверджена Указом Прези­дента України Стратегія національної безпеки України. Вона ви­значає принципи, пріоритетні цілі, завдання й механізми забезпечен­ня життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зо­внішніх і внутрішніх загроз. Ця Стратегія є базою для розроблення конкретних програм, проектів і планів заходів за складовими держав­ної політики національної безпеки та механізмів їх реалізації і розрахована на період досягнення визначених нею цілей.

Головною метою Стратегія визначає забезпечення такого рівня на­ціональної безпеки, який би гарантував посту пальний розвиток Укра­їни, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторите­ту Української держави в сучасному світі. Однією із складових цьо­го завдання є і забезпечення інформаційної безпеки.