Ліберальні погляди Богдана Кістяківського

 Ліберальні погляди Богдана Кістяківського

Розвиток теорії лібералізму у політичній думці України на початку XX
ст. пов’язаний з іменем Богдана
Кістяківського. Як ліберал, він наголошував на тому, що передумовою міцного
правопорядку є рівність громадян у правах та пріоритетність прав особи.
Водночас право Б. Кістяківський визначав як сукупність норм, які утворюють
компроміс між різними вимогами. Сама держава сучасного типу є породженням і
чинником такого компромісу.

У 1902 р. він надрукував статтю «Російська соціологічна школа та
категорія можливості», яка наочно засвідчила його рішучий перехід на позиції
лібералізму. Це був злам світогляду Б.Кістяківського – фактично остаточний
перехід від марксизму до лібералізму.

Державну владу, вказував Б. Кістяківський, слід перетворити із влади
сили у владу права. Першим в українській політичній думці він увів поняття правової
держави.

Основними принципами, на яких побудована правова держава, Б.
Кістяківський вважав:

• обмеженість влади, яка створюється визнанням
  за особистістю невід’ємних і недоторканних прав. Б.Кістяківський наголошував на
  наявності у правовій державі певної сфери “самовизначення і
  самовираження” особистості, в яку держава не має права втручатися, тобто
  розмежовував сферу власне державу і громадянське суспільство.
• підзаконність влади.
• розподіл влади. Саме цей принцип, на думку
  Б.Кістяківського, є вирішальним для забезпечення непорушності прав особистості,
  сума яких становить “посутній зміст політичної свободи”.
• суб’єктивні публічні права громадян (тобто
  права і обов’язки, які надані усім членам суспільства).
• народне представництво як канал впливу особи
  на законодавчий процес. З цього принципу випливає головна демократична вимога
  загального, рівного, прямого і таємного виборчого права.

У забезпеченні прав людини в державі вчений вбачав основоположний
принцип правової держави: «У правовій
державі влада має певні межі, яких вона не повинна і не може переступати».
Обмеження влади відбувається за рахунок визнання недоторканих і невід’ємних
прав особи. Так, в українській суспільно-політичній думці чи не вперше
визнається, що є відома сфера самовизначення і самоврядування особи, до якої
держава не має права втручатися. В цьому саме й полягає специфіка правової
держави. Всі права громадян і їх недоторканність, наполягає вчений, складають
зміст політичної свободи, без якої не може обійтися жодне культурне
суспільство: «Завдяки невід’ємним правам
і недоторканості особи, державна влада в правовій, чи конституційній державі не
тільки обмежена, але й суворо підзаконна». Б.Кістяківський, безперечно,
обстоюючи рівність громадян у правах та пріоритет прав особи, вважав, що лише
це є передумовою міцного правопорядку.

Для сьогодення надзвичайно актуальною є проблема так званого
«перехідного суспільства», в якому, на думку деяких правознавців, наче б то є
можливим і виправданим обмеження прав та свобод громадян. Так, Б.Кістяківський
у своїй науковій спадщині дав однозначне вирішення цієї проблеми, аргументовано
доводячи небезпечність і неприпустимість впровадження навіть на найкоротший
термін подібних заходів.

Таким чином, лібералізм ґрунтується на визнанні пріоритетності прав
особи, яка вважається вищою цінністю порівняно з колективом, нацією,
суспільством та державою.

Богдан Кістяківський, беззаперечно обстоюючи рівність громадян у правах
та пріоритет прав особи, вважав, що лише це є передумовою міцного правопорядку.
У статті «На захист права» Кістяківський пише: «головний і найсуттєвіший зміст
права складає свобода». Щоправда, це свобода зовнішня, відносна, обумовлена
суспільним середовищем. Але внутрішня, більш безвідносна, духовна свобода
можлива лише за наявності свободи зовнішньої; остання є найкраща школа для
першої. Аналізуючи, скажімо, російську ситуацію, український правник відзначив:
«Російська інтеліґенція ніколи не
поважала права, ніколи не бачила в ньому цінності, і з усіх культурних
цінностей право було в неї у найбільшому занепаді».

Державна влада із влади сили має стати владою закону — у цьому сенсі
важливого значення набуває судова влада, надто громадський суд. Ці ідеї
Б.Кістяківський висловлює в майже викінченій концепції правової держави. У
праці «Соціальні науки і право» він пише, що правовий устрій — це складний
апарат, у якому частина сил діє чисто механічно. Проте для приведення в дію
цього апарату та для його правильної роботи необхідна безперервна духовна
активність усіх членів суспільства. Кожен має постійно працювати для реалізації
права. Надзвичайно актуальна й важлива проблема перехідного суспільства, де
нібито можливо йти на обмеження прав та свобод громадян, вирішується
українським правником однозначно: Кістяківський арґументовано доводить
небезпеку таких дій.

О. Кістяківський, доводив необхідність домагань політичних свобод,
конституції. «У 1861 р., — говорив він, — скасовано лише частину кріпосного
права — кріпосне право поміщиків над селянами… Але після скасування цього
кріпосного права лишилось недоторканним кріпосне право самодержця і його агентів
— чиновників над усім населенням землі руської… Саме це кріпосне право і
мусить бути скасоване. Воно може бути скасоване лише конституцією».
Запровадження конституції, на його думку, бажано досягти мирним шляхом, шляхом
реформ.

________________________________________

1. Богдан Кістяківський (1868-1920) [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: http:// pidruchniki.com/1317111852030/pravo/bogdan_kistyakivskiy_1868-1920.

2. Демократичні ідеї у політичній думці України І половини XX століття
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http:// bookwu.net/book_osnovy-demokratii_799/20_1.7.-demokratichni-ide-u-politichnij-dumci-ukrani-polovini-xx-stolittya.

3. Коломієць Ю. М. ПРАВА І СВОБОДИ ОСОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ
ЛІБЕРАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
[Електронний ресурс] / Ю. М. Коломієць, Т. В. Коломієць. – 2005. – Режим
доступу до ресурсу: http:// visnyk.univd.edu.ua/ controller=service&action=download&download=10263.