Передумови виникнення особистісних конфліктів та можливості їх подолання
Зміст сторінки:
2. Передумови виникнення особистісних конфліктів та
можливості їх подолання
Виникнення особистісних конфліктів має свої
передумови, серед яких виділяють ситуативні і характерологічні. Наочно їх можна
зобразити таким чином:
Ситуативні |
Характерологічні |
незадоволеність актуальної потреби |
нетерпимість до недоліків інших |
почуття невизначеності, невпевненості |
знижена самокритичність |
Дезорієнтація |
імпульсивність |
Втома |
нестриманість у |
поганий настрій |
укорінені забобони, упередження |
недостатня або викривлена |
агресивність, домінантність |
|
неуважність до людей |
|
користолюбство |
|
егоїзм |
Отже, характерологічні передумови – це такі усталені
риси характеру, які сприяють зіткненню особи з оточуючими, викликають негативне
ставлення, почуття антипатії та протидії стосовно неї. Якщо людина демонструє
підвищену готовність до конфліктів (участі в них чи їх провокуванні), говорять
про конфліктну особистість.
У більш загальному вигляді конфліктність особистості
залежить від таких чинників:
– психологічного (особливостей темпераменту,
характеру, рівня агресивності, психологічної стійкості та саморегуляції,
актуального емоційного стану, соціально-психологічних установок і цінностей,
ставлення до опонента, компетентності у спілкуванні та ін.);
–
соціального (умов життя і діяльності, соціального середовища, загального рівня
культури та ін.).
Особистісний конфлікт має
свої особливості:
1) неповнота
структури: відсутній інший суб’єкт конфлікту, зіткнення відбувається у психіці
однієї людини;
2) специфічність перебігу та проявів (складні
переживання, що супроводжуються специфічними станами: стресом, страхом,
депресією);
3) латентність: часто недостатньо усвідомлюється і
тому складно раціоналізується.
У сучасній психологічній
літературі виділяють три основних моделі поведінки особистості у конфліктній
ситуації: конструктивну, деструктивну та конформістську. Вони відображають
установки учасників конфлікту на його динаміку та способи подолання.
Модель поведінки |
Поведінкові характеристики |
конструктивна |
намагається |
деструктивна |
постійно намагається |
конформістська |
пасивна, схильна до |
Зазначені моделі поведінки обумовлюються
такими причинами:
- предметом
конфлікту; - уявленнями про
предмет конфлікту (образами конфліктної ситуації); - цінністю
міжособистісних стосунків; - індивідуально-психологічними
особливостями суб’єктів конфлікту.
Бажаною
дослідники вважають конструктивну модель поведінки. Конформістська модель може
мати амбівалентний прояв: якщо протиріччя має несуттєвий характер, вона може
бути позитивною, сприяти швидкому вирішенню конфлікту; в іншому випадку вона
стимулює агресивність суперника, інколи провокує її. Деструктивна модель
однозначно визнається негативною. До цієї поведінки стійко схильна конфліктна
особистість.
Базуючись на закономірностях перебігу
особистісного конфлікту, можна запропонувати наступну послідовність (етапи)
його вирішення:
1) встановлення наявності конфлікту;
2) визначення типу конфлікту та його причини;
3) вибір відповідних засобів вирішення та їх
застосування.
Ємельянов
С.М. пропонує наступні засоби вирішення особистісних конфліктів:
Засіб |
{lang_content_nav}
|
компроміс |
вибір на користь |
усунення |
відхід від вирішення |
переорієнтація |
зміна домагань стосовно |
сублімація |
перенесення психічної |
ідеалізація |
мрійництво, |
витіснення |
пригнічення почуттів, |
корекція |
зміна “Я-концепції” у |
Якщо особистісні конфлікти вирішуються позитивно, то
їх результатом стає розвиток особистості у напрямі:
- підвищення професійної компетентності;
- зміцнення віри у себе й прийняття себе;
- формування адекватності очікувань;
- створення “психологічного імунітету” як
уміння встановлювати особистісні та професійні межі; - формування реалістичності цілей;
- здатності критично оцінювати та швидко засвоювати нові
підходи до рішення професійних проблем; - формування професійної самосвідомості, особистісної та
професійної рефлексія.