Конституційно-правова відповідальність

Конституційно-правова відповідальність

Пріоритетним
видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно-правова
відповідальність. На сьогодні конституційно-правова відповідальність сформувалася
як інститут конституційного права та елемент системи гарантій конституційного права
України.

Конституційно-правова
відповідальність як і будь-яка інша юри­дична категорія потребує детермінації, визначення.
Нині в консти­туційному праві не існує єдиного загальновизнаного визначення кон­ституційно-правової
відповідальності, що зумовлюється різницею в методологічних підходах щодо дослідження
цього правового явища та відсутністю нормативно-правового визначення конституційно-пра­вової
відповідальності у чинному законодавстві.

Насамперед йдеться
про дуалістичність оцінки конституційно-правової відповідальності. Її традиційно
прийнято розглядати в позитивному (проспективному,
або заохочувальному) та негативному (ре­троспективному, або охоронному)
аспектах.

Негативна (ретроспективна) конституційно-правова
відповідаль­ність передбачає виникнення суспільних відносин, які є негативною реакцією
з боку держави на вже вчинене конституційне правопорушення, та полягає в тому, що
суб’єкт цього правопорушення зазнає визначеної санкціями особистої та майнової шкоди.
Тобто в такому аспекті конституційно-правова відповідальність спрямовується в ретроспективному
плані — конституційно-правова відповідальність як вид суспільних відносин виникає
після іншого виду суспільних відно­син — конституційного правопорушення і є реакцією
держави на це правопорушення.

Під позитивною конституційно-правовою відповідальністю
слід розуміти позитивне діяння суб’єкта конституційно-правових відносин, наслідки
якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів і заохочуються державою
в межах і формах, передбачених чинним законодавством.

Одне з найбільш
вдалих комплексних визначень поняття консти­туційно-правової відповідальності було
запропоноване Л. Р. Нали­вайко. На її думку, конституційно-правова відповідальність — це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері консти­туційно-правових
відносин, передбачений нормами конституційного права, характеризується специфічним
колом суб’єктів, механізмом реалізації та санкціями й полягає у примусовому застосуванні
заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному
стані зобов’язаного суб’єкта (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією
реалізації й захисту Конституції. Існують і інші визначення конституційно-правової
відповідальності.

Узагальнюючи
існуючі визначення, конституційно-правову відпові­дальність можна визначити яксамостійний вид юридичної відповідаль­ності, визначений нормами конституційного
права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб’єкта конституційно-правових
відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний
аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт, що передбачає зазнавання
суб’єктом конституційного правопорушення визначених санкцій у межах чинного конституційного
законодавства.

Конституційно-правовій
відповідальності властиві загальні та особливі ознаки, що визначають
особливості її правової природи.

За­гальні ознаки конституційно-правової
відповідальності:

• конституційно-правова
  відповідальність є видом со­ціальної відповідальності;
• конституційно-правова
  відповідальність має позитивне (проспективне) і негативне (ретроспективне) значення;
• конституційно-правова
  відповідальність є наслідком конституційного делікту;
• конституційно-правова
  відповідальність є інститутом відповідної галузі права тощо.

До особливих ознак конституційно-правової відповідальності
слід відносити ті кваліфікуючі особливості цього виду юридичної відповідальності,
що вирізняють її від інших самостійних видів юри­дичної відповідальності:

• конституційно-правова
  відповідальність має конституюючий (системоутворюючий) характер, тобто конституційно-право­ва
  відповідальність визначає загальні принципи для інших видів юри­дичної відповідальності.
• конституційно-правова
  відповідальність через особли­вості предмета конституційно-правового регулювання
  має чітко виявлений політичний характер, оскільки відповідальність настає за порушення
  суспільних відносин, пов’язаних зі здійсненням влади в державі.
• конституційно-правова
  відповідальність передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності.
• специфічність
  підстав конституційно-правової відповідальності: підставою ретроспективної відповідальності
  є юридичний факт конституційного делікту, а проспективної — юридичний факт набуття
  статусу суб’єкта конституційно-правової відповідаль­ності.
• особливе коло
  суб’єктів конституційно-правової відпо­відальності, що є вужчим за коло суб’єктів
  конституційного права. Суб’єктами конституційно-правової відповідальності можуть
  бути виключно орган публічної влади або його посадова особа (об’єднання громадян,
  державні органи й органи місцевого самоврядування).
• конституційно-правова
  відповідальність є важливим елементом механізму правового захисту і охорони Конституції
  Ук­раїни та чинного конституційного законодавства.

Критерії конституційно-правової
відповідальності:

1) джерела;

2) інститути
конституційного права;

3) суб’єкти відповідальності;

4) підстави відповідальності;

5) інстанщї,
тобто перед ким встановлено відповідальність;

6) органи, що
розглядають справи про конституційно-правову відповідальність і виносять відповідні
рішення;

7) види конституційних
правопорушень;

8) форми контролю,
що містяться в нормах конституційного права;

9) види санкцій
за конституційні правопорушення.

За джерелами,
тобто формами об’єктивізації конституційно-правових норм, що регулюють конституційно-правову
відповідальність, можна визначити такі види відповідальності, що передбачені Конституцією
України та чинним конституційним законодавством України.

Джерелами конституційно-правової
відповідальності є відповідні закони України («Про Рахункову палату» від 11 липня
1996 р.; «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.; «Про Конституційний Суд
України» від 16 жовтня 1996 р.; «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня
1997 р.; «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р.; «Про Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р; «Про Верховну Раду Автономної
Республіки Крим» від 10 лютого 1998 р.; «Про місцеві державні адміністрації» від
9 квітня 1999 р.; «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.; «Про політичні
партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. та інші).

Наприклад, ст.
111 Закону України «Про політичні партії в Ук­раїні» від 5 квітня 2001 р. передбачає,
що Міністерство юстиції Ук­раїни може відмовити політичній партії у реєстрації,
якщо документи, що подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Консти­туції
цьому та іншим законам. Тобто ч. 1 ст. 37 Конституції України забороняє утворення
і діяльність політичних партій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію
незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення
суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення
державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової,
релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, а
Закон визначає конкретну конституційно-правову санкцію — відмова у реєстрації політичної
партії.

Джерелами конституційно-правової
відповідальності можуть бути підзаконні нормативно-правові акти. Це — правові приписи,
що видаються суб’єктами, уповноваженими накладати конституційно-правові стягнення.
Зміст цих приписів конкретизує конституційно-правові санкції. Зокрема, до таких
підзаконних нормативних актів можна віднести рішення Центральної виборчої комісії
про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму.