Поняття, зміст, завдання криміналістичного документознавства

Тема 6: Криміналістичне дослідження
документів (документознавство)

1. Поняття, зміст,
завдання криміналістичного документознавства.
Документи як джерела криміналістично
значимої інформації

Криміналістичне
документознавство являє собою галузь криміналістичної
техніки, в якій досліджується природа письма, способи виготовлення документів,
встановлення способів підробки документів, розробляються наукові основи
використання інформації, що міститься в документах, з метою розслідування кримінальних
правопорушень.

Завдання, що вирішуються криміналістичним документознавством,
можна розділити на три групи.

Перша група – встановлення ознак і властивостей виконавця (автора)
документа: статі, віку, психічного і фізичного станів, професійних і інших
навичок.

Друга – визначення природи, якісного складу, групової
приналежності, а іноді місця, часу виготовлення матеріалів документа (папір,
барвники, сургуч, клей тощо), встановлення засобів, умов і способів
виготовлення (підробки) документа чи його окремих реквізитів (підписів,
відбитків, печаток, штампів), виявлення невидимих і слабовидимих записів,
текстів спалених документів і т.п.

Третя – вирішення ідентифікаційних завдань: ототожнення виконавця
документа – за письмовою мовою і почерком, друкарської машинки – за машинописним
текстом; розмножувальної техніки – за виготовленими на ній текстами і т.п.

Ці завдання конкретизуються і вирішуються при проведенні двох
видів досліджень документів – криміналістичного дослідження письма і
техніко-криміналістичного дослідження документів.

Документ (від лат. dokumentum – все, що може
служити свідченням, уроком, прикладом) – матеріальний об’єкт, на якому за
допомогою знаків, символів і т.п. елементів природної або штучної мови зафіксовані
відомості про факти, які відбулися або передбачувані.

Юридичне
тлумачення поняття «документ» вужче. Тут на перший план виступають ознаки, що
характеризують цільове призначення. Під документом розуміють матеріально
фіксоване повідомлення людини про юридично значимі факти.

З
процесуальної точки зору всі документи можуть бути розділені на три групи:
документи – речові докази, документи – письмові докази і документи – зразки для
порівняльного дослідження. Криміналістичному дослідженню в рамках кримінального
процесу піддаються в основному документи – речові докази. Ця група на відміну
від двох інших містить у собі матеріальні ознаки злочину і тому дуже важливі.

Документи
як речові докази при усьому своєму різноманітті можуть бути зведені до
наступних видів:

1.
Документи як засоби вчинення злочину: підроблені рахунки, накладні, відомості,
лікарняні аркуші і т.п.

2.
Документи як засоби, приховання злочинів. Наприклад, лист про самогубство,
нібито від імені потерпілого і т.п.

3.
Документи як засоби, що сприяють розслідуванню злочину і встановленню суттєвих
обставин кримінального провадження.

Найчастіше
нам приходиться мати справу з письмовими документами.

Письмові
документи підрозділяються на офіційні і приватні. Перші виходять від юридичних
осіб, другі – від громадян. Приватні документи, що знаходяться в справах
державних і громадських установ або засвідчені державними органами, набувають
значення офіційних.

Можна
сформулювати деякі загальні вимоги, яким повинні відповідати будь-які письмові
документи:

а)
містити інформацію про певні обставини і факти. При цьому джерело цієї
інформації повинно бути таким, що його
можна встановити і при необхідності перевірити;

б) дані
про факти і обставини, відображені в документі, повинні мати відношення до
сутності справи;

в) дані
про обставини і факти, що відображені в документі, повинні бути викладені і
засвідчені установою або посадовою особою в межах їх компетенції, а якщо
документ виходить від громадянина – у межах його прав і фактичної
поінформованості.

Якщо
документ не задовольняє хоча б одному з перерахованих вимог, він не може бути
прийнятий як достовірний.

Офіційні
документи, крім того, повинні бути виконані за визначеною формою і мати
реквізити. Реквізитами називають обов’язкові дані, що відповідно до
встановлених вимог повинні бути в документі: відбитки штампів, печаток; підпису
правомочних осіб; дані про порядок складання і виготовлення документа (номер
типографського замовлення, обсяг тиражу і т.п.); форма, обов’язкова для деяких
документів (доручення, накладна і т.п.).

Приватні
документи не мають суворо встановленої форми, але й у них обов’язково
вказуються: прізвище, ім’я і по батькові заявника, його адреса, найменування
установи й особи, якому спрямований документ. Документ скріплюється підписом
укладача (автора).

Справжній
документ, виконаний у встановленій або прийнятій формі, може бути дійсним і
недійсним. Дійсний – це документ, що має в даний момент юридичну чинність
(наприклад, доручення, термін дії якої не минув), недійсний – документ, що
втратив юридичну чинність (наприклад, та ж доручення, термін якого минув).

На
відміну від цього підробленим називають документ, що ніколи не мав юридичної
чинності, оскільки його зміст і/або реквізити не відповідають дійсності.
Розрізняють два види підробки документів: інтелектуальну і матеріальну.

Інтелектуальна
підробка виражається в складанні і видачі документа, правильного з формальної
сторони (наявність і правильність усіх реквізитів), але дані, вказані в ньому
свідомо помилкові (наприклад, підроблена накладна, складена за усією формою, на
належному бланку повноважними особами на перевезення фактично не
оприбуткованого або незаконно виготовленого товару).

При
матеріальній підробці змінюють зміст справжнього документа. Матеріальна
підробка поділяється на дві групи: 1) повна, і 2) часткова.

Повна –
підробка документа повністю.

Часткова
– підробка одного або декількох реквізитів.

Інтелектуальна
підробка встановлюється слідчим шляхом різних слідчих (розшукових) дій: допиту,
огляду документів і ін. Матеріальна, як правило, шляхом криміналістичного
дослідження, хоча деякі її ознаки можуть бути виявлені самим слідчим або
оперативним працівником.

Залежно
від характеру документів і розв’язуваних задач криміналістичні дослідження
документів підрозділяються на три категорії. У задачі першої входить встановлення
виконавця документів (почеркознавство), другий – встановлення автора тексту
(авторознавство), до третього – техніко-криміналістичне дослідження документів:
визначення способу виготовлення документа й ідентифікація матеріалу і знарядь
письма; відновлення ушкоджених документів і записів у них; встановлення
наявності і способу підробки, визначення віку документа і записів у ньому;
установлення послідовності пересічних штрихів; прочитання тайнопису і
розшифровка записів, виконаних умовними знаками або шрифтами; ідентифікація або
діагностика способів і засобів виконання документів, печаток, штампів і ін.