Криміналістична характеристика вбивств

Тема 12: Розслідування вбивств

1. Криміналістична характеристика вбивств

Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст.115 КК України). Найважливішим завданням оперативних підрозділів та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках інсценуванням обставин події злочину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з’ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню.

До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення;

2) спосіб приховання;

3) місце, час та обстановка;

4) „слідова картина”;

5) особа злочинця;

6) особа потерпілого.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств.

Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різноманітні:

• застосування вогнепальної і холодної зброї;
• удавлення зашморгом;
• дія високої температури;
• утоплення;
• скидання з висоти, побиття руками і ногами та ін.

Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування.

Знання способів вчинення вбивств допомагає слідчому:

• встановити вид зброї або знаряддя вчинення вбивства;
• визначити коло осіб, серед яких варто шукати підозрюваного;
• сприяти виявленню слідів і інших доказів на місці підготовки і приховання вбивства;
• викрити інсценування самогубства, нещасного випадку, раптової смерті або інших обставин злочину (місце, час, мотив і т.п.).

Спосіб приховання. Найбільш традиційними способами приховання є:

• знищення слідів злочину;
• приховання чи знищення знарядь і засобів;
• інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство;
• знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування);
• спотворення трупа з метою приховання особи потерпілого.

Як правило, такі дії пов’язані з бажанням убивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка злочину. Зазвичай злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства – це найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

„Слідова картина” події. „Слідову картину” утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Типові сліди вбивства і вбивці:

• труп потерпілого;
• знаряддя і засоби злочину;
• сліди крові і перебування злочинця на місці події й ін.

Сліди, що відносяться до вбивці:

• сліди рук, взуття, одягу, зубів;
• забуті або залишені злочинцем документи, записки, зброя, його частини, боєприпаси, знаряддя злочину;
• сліди крові, виділення організму (кров, блювотні маси, сеча, слина);
• сліди, що вказують на боротьбу;
• ушкодження на тілі жертви, по яких можна судити про риси психіки, фізичну силу вбивці та інші якості особистості.

Сліди, що відносяться до потерпілого:

• труп, його поза, статеві і вікові ознаки;
• трупні явища, характер тілесних ушкоджень, виділення;
• сліди крові, рук, взуття;
• одяг, документи, записки, мікрочастинки – сліди професійної діяльності, місця перебування перед загибеллю, маршруту пересування (проїзні документи, квитки і т.п.);
• гроші, цінності, прикраси й інші предмети, виявлені при трупі і поблизу його.

Негативні обставини, що свідчать про інсценування:

а) наявність слідів, що не могли утворитися в результаті самогубства, нещасного випадку, насильницької смерті або злочину, що не відноситься до убивств:

• наявність на місці події слідів боротьби або самооборони;
• наявність на трупі тілесних ушкоджень, що не могли утворитися внаслідок інсценованої події;
• невідповідність характеру і напрямку слідів крові на трупі його позі (наприклад, горизонтальні патьоки крові на лежачому трупі);
• посмертні тілесні ушкодження на трупі;
• ознаки, що свідчать про переміщення трупа (сліди волочіння на ґрунті, одязі і шкірній поверхні трупа);
• наявність ознак присутності на місці події сторонніх у момент настання смерті потерпілого;

б) відсутність слідів, що повинні були утворитися в результаті протікання інсценуємої події в даних умовах:

• відсутність слідів пересування потерпілого до місця, де наступила його смерть, відбитків ніг на м’якому ґрунті під висячим у петлі трупом, знарядь самогубства;
• відсутність можливості здійснення самогубства за допомогою виявлених знарядь, додаткових пристосувань, що повинні були використовуватися для самогубства;
• відсутність слідів крові, тілесних ушкоджень, характерних для інсценуємих подій, слідів ґрунту на взутті потерпілого, що повинні були утворитися при пересуванні до місця настання смерті;
• відсутність слідів мікрочастинок на руках і одязі потерпілого від предметів, яких він обов’язково повинний був торкнутися.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або з необережності. Злочинець, який вчинив вбивство навмисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні пси­хопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних вбивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимного поводження потерпілого.