Поняття, форми і завдання слідчого експерименту

Поняття, форми і завдання
слідчого експерименту

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка
полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки того, чи могли відбутися за певних
умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії
пов’язано зі здійсненням дослідів, ре­зультати яких і є тими фактичними даними,
що дозволяють дійти ви­сновку про обставини, котрі мають значення для розкриття
злочину.

Слідчий експеримент схожий
з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експерименти дають змогу вивчати
факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експеримент має власні відмінні
риси:

1) його застосування потребує
певних процесуальних умов;

2) він відтворює не явище повністю,
а лише деякі умови, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять
слідчого.

Слідчий експеримент має своїм
завданням встановлення того, мо­глачи не могла відбутися подія або дія за певних умов. Крім того, слідчий
експеримент не завжди пов’язаний з місцем події, він може бути проведений залежно
від його мети і не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням
дослідів, що істотно від­різняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну
слідчу дію.

Слідчий експеримент відрізняється
від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню подібність, експертиза потребує застосування
спеці­альних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його про­ведення
не вимагає цього.

Слідчий експеримент відрізняється
від перевірки показань на міс­ці. Він може бути у деяких випадках проведений без
участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої
участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки
та обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо
кожного обвинуваченого або свідка окремо.

Залежно від мети слідчого
експерименту розрізняють його види.

1. Слідчий експеримент для перевірки
можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає
у встановленні можливості не тільки бачити, а й розрізняти деталі та особливості
об’ єктів у певних умовах.

2. Слідчий експеримент для
перевірки можливості чути в конкрет­них умовах. У деяких випадках при проведенні
слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок
вітру в момент події злочину, а також те, наскільки істотно ці чинники впли­вають
на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для
перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи
інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об’єктивна можливість
вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб’єктивна здатність на це певної
особи або осіб. Важливо з’ясувати, чи може предмет пев­ної конфігурації та об’єму
пройти крізь даний отвір, а також те, чи може вказана особа проникнути через виявлений
пролом.

4. Слідчий експеримент для
перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні
такого експерименту голо­вним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт
можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для
перевірки можливості настання пев­них наслідків даних дій (розгоряння, поламки
та ін.). Такі експеримен­ти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають
експерт­ного дослідження і застосування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для
встановлення спеціальних та профе­сійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують
проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю
виконати ту чи іншу роботу. В разі заперечення ним цього проводити слідчий експеримент
не рекомендується.

Слідчий експеримент може бути
проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;

2) загрожують життю або здоров’ю
учасників експерименту або інших осіб;

3) загрожують майну або можуть
призвести до значних матеріаль­них збитків.

Методика слідчого експерименту
передбачає виконання та додер­жання правил його проведення — процесуальних та тактичних.
До процесуальних правил належать такі:

1) при проведенні слідчого експерименту
обов’язковою є участь понятих; як уже відмічалося, їх кількість визначається характером
до­слідів та розташуванням учасників експерименту;

2) необхідною є участь спеціалістів
у випадках, коли їхні спеціаль­ні знання можуть бути використані для відтворення
обстановки події або явища.;

3) доцільною є присутність при
проведенні експерименту осіб, по­казання яких перевіряються;

4) про перебіг і результати проведення
слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту
такі:

1) слідчий експеримент слід проводити
в умовах та обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З
цією метою при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події, фотознімки,
креслення, показання свідків та обвинувачених;

2) слідчий експеримент бажано
проводити на тому самому місці, де відбулася подія, яку перевіряють. Тут важливо
відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події
або умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводить­ся на цьому
самому місці;

3) слідчий експеримент має проводитися
у такий час, коли відбу­лася подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних
умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність результатів
експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту
слід використовувати ті самі знаряддя та засоби, які застосовувалися при події злочину,
або однорідні предмети і знаряддя.