Підготовка, призначення і проведення судових експертиз

Підготовка, призначення і проведення судових
експертиз. Оцінка висновку експерта

Відповідно до ЗУ «Про судову експертизу» (1994 р.) судова
експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних
об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває
у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно з Наказом Мін’юсту 1998 р.
Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз
та експертних досліджень Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень
(далі – експертизи та дослідження) судовим експертам науково-дослідних інститутів судових
експертиз Міністерства юстиції України
та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах
(далі –
експерти), їх обов’язки, права та відповідальність, організація проведення
експертиз та оформлення
їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним
процесуальним, Господарським процесуальним
кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України “Про судову експертизу”,
“Про виконавче провадження”, іншими нормативно-правовими актами з питань
судової експертизи та цією Інструкцією.

Процес підготовки експертизи містить такі основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

Такими матеріалами
насамперед є досліджувані об’єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини
та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясувати певні питання. Досліджувані
об’єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок
та ін.) з додержанням встановлених законом правил.

2) вибір моменту призначення експертизи;

За загальним правилом
судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи
забезпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент
призначення експертизи, слід ураховувати:

1) властивості
та стан об’єктів експертного дослідження;

2) необхідність
та можливість одержання порівняльних зразків;

3) особливості
експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення
тощо);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення
експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих дій. Призначення
та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення
експертизи пов’язане з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією,
наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

3) визначення предмета судової експертизи;

Предмет експертизи
— це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження,
та фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів
справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом,
слідчим або судом.

4) формулювання питань експерту;

Згідно із законом
перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні
наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують Науково-методичні рекомендації
з питань підготовки та призначення експертиз (затверджені наказом Міністерства юстиції
України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5), які містять типові переліки питань стосовно
різних видів експертиз. Такі переліки питань є орієнтуючими.

Питання експерту
повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити
за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними,
конкретними та короткими;

3) мати логічну
послідовність;

4) характеризуватися
повнотою та мати комплексний характер.

5) вибір експертної установи або експерта.

Вибір експертної
установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктів дослідження та характеру
питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ,
в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною
установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний
спеціаліст, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи
оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді)
(ст. 310 КПК), яка є юридичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухвала)
про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

Відповідно до ст.
198 КПК керівник експертної установи, одержавши постанову про призначення експертизи,
доручає її проведення одному або декільком експертам. При цьому слід ураховувати
обставини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавленій
особі.

Оцінка та використання
висновку експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта
є джерелом судових доказів.

Висновок експерта — це процесуальний
документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, перебіг та результати
експертного дослідження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються:
найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення
експертизи та хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних
та інших матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу;
клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості
про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальне становище
осіб, які брали участь при проведенні експертизи.

У дослідній
частині описуються об’єкти експертизи; викладається процес
експертного дослідження; робляться аналіз і синтез одержаних результатів; наводяться
різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовуються
його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити
опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній
частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на
поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку
або висновку про неможливість вирішити питання, поставлене перед експертом. Категоричний
висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний
матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок експерта
не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані
дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних
знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки слідчим і судом у повному
обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК висновок експерта для особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована
у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта
оцінюється за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей
оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими
відкидається висновок.

У результаті оцінки
висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

1) визнати висновок
експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення по справі;

2) визнати висновок
експерта неповним або недостатньо ясним та в разі необхідності призначити додаткову
експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок
експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та в разі необхідності
призначити повторну експертизу чи здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на
перевірку висновків експерта.