Криміналістична характеристика вимагання

Криміналістична характеристика вимагання

Стаття
189. Вимагання

1. Вимога передачі чужого
майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою
насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або
законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що
перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий
чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), – караються обмеженням
волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно,
або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого
службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень,
або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,
– карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством,
небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих
розмірах, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією
майна.

4. Вимагання, що завдало майнової
шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане
із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, – карається позбавленням волі на строк
від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вимагання в останні роки стало
одним з найбільш поши­рених злочинів.

У криміналістичній характеристиці
вимагань, насамперед, варто вирізнити узагальнену інформацію про:

– суб’єкт
злочину;

– жертву
злочину;

– способи
вчинення вимагання;

– обставини
та слідову картину;

– предмет
злочинного посягання.

Вимагачів, за соціальним статусом,
можна поділити на такі категорії:

– кримінальні
елементи, члени злочинних угруповань, тобто особи, що вчиняють вимагання у вигляді
промислу і роз­глядають цей вид злочинної діяльності як засіб існування – ви-магачі-професіонали
(члени організованих злочинних угрупо­вань);

– зовні
законослухняні громадяни – працівники комерцій­них та охоронних структур, банків,
АТ (вартові, експедитори, інколи й керівники вказаних структур); студенти вишів,
учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; пред­ставники спортивних
товариств (тренери, інструктори); пра­цівники правоохоронних органів.

Вимагання часто:

– вчиняється організованою
злочинною групою,

– може супроводжуватися захопленням
заручників.

Організовані злочинні угруповання
мають специфічну структуру, яка полягає в тому, що вона найчастіше складається з
декількох відносно самостійних підгруп – «бойових загонів», діяльність яких координують
організатор і наближені до нього активні члени злочинного угруповання.

Вони розробляють плани злочинних
акцій (оцінюють мате­ріальний стан потерпілого, визначають суму, яку слід із нього
зажадати, і порядок її передання, здійснюють добір виконавців виходячи з можливого
опору з боку потерпілого та ін.), розпо­діляють злочинний прибуток, координують
злочинну діяль­ність учасників, виробляють правила поводження учасників групи і
стежать за їхнім виконанням, установлюють потрібні зв’язки.

Зазвичай вони пі в яких злочинних
акціях безпосередньої участі не беруть, у випадку провалу рядові вимагачі, тобто
ви­конавці, їх не виказують, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не
дають проти них ніяких показань. Через це ліде­ри та основне ядро групи залишаються
непокараними і продов­жують злочинну діяльність.

Жертви вимагання також можуть
бути розділені на декіль­ка груп:

– законослухняні
громадяни, частіше ті, які зайняті комер­ційною діяльністю, інколи державні службовці,
чиї функції пов’язані з управлінням майном, розподілом квот на експорт­но-імпортні
операції, виділенням земель, орендою приміщень і под.;

– особи,
діяльність яких має протиправний характер: хабар­ники, учасники незаконних і сумнівних
угод, організатори фі­нансових «пірамід», посередники в обготівкуванні і «відмиван­ні»
грошей та ін.

Предметом вимагання можуть
бути:

– майно,

– гроші,

– цінності,

– право
на майно,

– вимога
вчинити інші дії майнового характеру.

Засоби
вимагання:

– погроза
фізичним насильством чи знищенням майна;

– погроза розповсюдити ганебні
відомості чи іншу небажану інформацію щодо потерпілого чи його близьких родичів
або людей, яка може заподіяти істотну шкоду їхнім правам і закон­ним інтересам.

Погрози, що їх висловлюють вимагачі,
різноманітні за харак­тером і пов’язані, головним чином, із застосуванням
насиль­ства (95% випадків): від побоїв до вбивства потерпілих та їхніх близьких,
зґвалтувань, викрадення, взяття в заручники.

При цьому виконання погроз,
пов’язаних із насильством, має жорстокий характер: потерпілих б’ють, приковують
наручни­ками до бампера автомашини, що рухається, підвішують униз головою, надівають
на голову поліетиленові пакети, припіка­ють паяльною лампою, праскою та ін.

Вимагачі погрожують потерпілим
знищенням майна: підпа­лом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торгового
об’єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням ганебних для
потерпілих та їхніх близьких ві­домостей (дані з особистого життя, їхньої діяльності
у сфері бізнесу).

Найбільш поширеними способами
вчинення вимагання (за­лежно від способу впливу злочинців на потерпілого) є:

– погрози
психологічного характеру (демонстрація морду­вань, знарядь і результатів насильства
– від побоїв до вбивства;

– пряме
передання коштів, цінних паперів на пред’явника або майна потерпілого;

– переведення
коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

– переоформлення
на ім’я зазначених вимагачами осіб і пе­редання їм документів, що дають право на
майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дар­чих,
договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю
тощо;

– оформлення
на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих
потерпілим від тре­тіх осіб;

– переадресування
на ім’я зазначених вимагачами осіб цін­них паперів, наприклад, векселів (індосамент);

– оплата
нав’язаних послуг, виконуваних організаціями, що їх контролюють вимагачі, у сумі,
що явно перевищує обсяг ви­конаних робіт та ін.