Класифікація і криміналістична характеристика шахрайства

Класифікація і криміналістична характеристика шахрайства

Останнім часом в Україні шахрайство
набуло значного поширення і характеризується зміною форм, видів та способів. З економічними
перетвореннями в країні, розвитком ринкових відносин пов’язано про­никнення шахрайства
до сфери підприємницької діяльності: інвести­ційної, довірчої, страхової, банківської.
За видом шахрайства можна розрізнити: шахрайство у сфері обігу житла; у сфері страхових
послуг; у сфері вексельних відносин; у сфері високих технологій; у сфері телекомунікацій;
на ринку цінних паперів; інтернет-шахрайство та ін.

Шахрайство — це заволодіння
чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК). Предметом шахрайства може бути не тільки майно, а й право на таке
майно (наприклад, заволодіння шляхом шахрайства такими докумен­тами, що надають право вступити
у спадщину, одержати майно за за­повітом, вимагати виконання майнових зобов’язань
та ін.).

З метою відмежування шахрайства
від інших видів посягань на власність важливо встановити наявність обману чи зловживання
дові­рою. Під обманом розуміється повідомлення неправдивих відомостей або приховування,
умовчування певних обставин, повідомлення про які було обов’язковим у даних ситуаціях.
Шахрайський обман — це такий вплив на поведінку власника майна або особи, що відає
майном чи охороняє його, який здатний ввести цю особу в оману відносно до­бровільних
дій з передання майна винному. Шахрайський обман перед­бачає передання злочинцю
майна самим потерпілим або іншою особою.

Обманні дії повинні передувати
заволодінню майном. За своїм зміс­том і формами обман буває різноманітним і може
стосуватися предмета, подій, дій та фактів. Формою шахрайського обману може бутикатего­рична думка чи припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми
письмової або усної мови, руху чи жестів.

Зловживання довірою полягає у тому, що злочинець
для заволодін- ня майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним.
Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю
потерпілого.

Способи вчинення злочину. Існують різноманітні способи
шахрай­ства, що можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, за­лежно від
спрямованості шахрайського посягання розрізняють такі основні способи шахрайства:

1) з
метою заволодіння майном юридичних осіб (підприємств, установ, організацій):

• заволодіння матеріальними
  цінностями шляхом одержання цього майна за підробленими документами на базах, складах
  та інших об’ єктах з використанням упущень відповідних службових осіб;
• заволодіння грошовими коштами
  шляхом незаконного одержання державних пенсій або інших виплат від органів соціального
  захисту за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані,
  необхідні для одержання пенсії;
• заволодіння майном шляхом
  придбання тих або інших товарів у кредит за підробленими документами та ухилення
  від сплати решти суми та ін.

2) з
метою заволодіння приватним майном громадян:

• підміна предметів продажу,
  обміну та грошових коштів, що під­лягають переданню контрагенту (використання шахраями
  грошових і майнових «ляльок»);
• продаж виробів нижчої, ніж
  передбачено домовленістю, якості (продаж прикрас з міді, латуні чи бронзи як золотих);
• заволодіння предметами правочину
  без наміру виконати зобов’язання за договором (залишення потерпілого під якимось
  при­водом і зникнення через прохідний двір — «протяг»);
• обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей
  або при купівлі;
• підкидання потерпілому фіктивних
  цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки та видурювання грошей як частини
  вартості «знай­деного»;
• обман під час азартних ігор
  та ін.

Місце та обстановка. Місце вчинення злочину обирається
з ура­хуванням можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання,
особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізува­тися у декількох місцях,
не пов’язаних між собою. Може йтися і про територіальне поширення будь-якого виду
шахрайства. Шахраї можуть створювати «спеціальні фірми», в яких збираються гроші
від громадян (оформлення віз чи паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні
афери, довічне страхування, підтримка клубів, побудова класичних фінансових пірамід,
благодійні заходи та ін.).

Шахрайські посягання з метою
заволодіння майном юридичних осіб вчиняються за місцезнаходженням власників чи зберіганням
їх цінностей. У сучасних умовах все частіше шахрайські діяння вчиня­ються в установах
(чи на підприємствах), де укладаються правочини: на біржах, у брокерських конторах,
посередницьких фірмах, агентствах з нерухомості, адвокатських і нотаріальних бюро,
під час аукціонів. Шахрайство, спрямоване на заволодіння майном фізичних осіб, вчи­няється
у місцях купівлі-продажу предмета посягання, на вулицях, вокзалах, за місцем проживання
злочинця чи жертви.

Обстановка вчинення шахрайства
тісно пов’язана зі способом зло­чину. При вчиненні шахрайства може мати місце створення
злочинцем обстановки, що сприяє досягненню мети заволодіння цінностями шля­хом обману чи зловживання
довірою. Шахрай може демонструвати своє удаване знайомство із впливовими людьми
(пред’являти візитні картки, фотографії, автографи), виявляти поінформованість
із певних питань, пропонувати дружбу, запрошувати до ресторану, розповідати про
себе. Шахрайський обман може виявлятися в конклюдентних діях, що вводять потерпілого
в оману стосовно необхідності передачі майна. Такими прийнято визнавати: використання
форменого одягу особою, яка не має права його носити, і заволодіння на цій підставі
майном; споживання продуктів під виглядом готовності сплатити їх вартість; зміну
зовніш­нього виду, форми чи властивостей різних предметів і видання їх за інші предмети
з метою заволодіння майном.

Час вчинення злочину. Час є не тільки елементом
криміналістич­ної характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати черговість,
розвиток різних явищ і процесів у часі. Важливо з’ясувати початок і закінчення шахрайського
діяння, його протяжність у часі. Шахрайство може мати тривалий часовий період, складатися
з декількох часових відрізків.

Здебільшого шахрайство вчиняється
у денний час. Воно може бути пов’язано з часовим інтервалом діяльності тієї або
іншої установи, організації чи підприємства.

Предмет посягання. Предметом посягання при шахрайстві
можуть бути матеріальні цінності в усій їх різноманітності, грошові кошти, право
на майно. Це можуть бути готівка чи безготівкові гроші, товари, сировина, напівфабрикати
та ін. Характеристика предмета посягання має значення для встановлення особи злочинця.

Особа злочинця. Суб’єктом шахрайства може
бути відповідно до чинного кримінального законодавства України лише фізична особа,
яка досягла на момент вчинення злочину 16 років. Більшість шахраїв мають сильний
дар уяви, здатність впливу і вміння переконувати. До особистих якостей шахрая належать
його хитрість, брехливість, умін­ня прихилити до себе оточуючих, знання способів
підроблення документів. За своїм зовнішнім виглядом — це звичайно поважні люди,
які вміють себе «подати», обізнані в галузі психології. Вони спостереж­ливі і мають
швидку реакцію на обстановку, що змінюється. Шахраї використовують можливості перевтілення,
встановлюють контакт з людьми різних типів, обирають відповідну манеру поведінки.

Особа потерпілого. Дані про жертву злочину мають
важливе зна­чення в системі криміналістичної характеристики шахрайства. Спостерігається
певний зв’язок між особливостями особи потерпілого і особи злочинця, простежується
відома вибірковість з боку шахрая. Система ознак, що належать до особи потерпілого,
містить:

1) демографічні
відомості (стать, вік, місця проживання, роботи та ін.);

2) дані
про спосіб життя, риси характеру, схильності, зв’язки та стосунки;

3) відомості
про віктимність.

Сліди злочину. Для злочинної діяльності
у формі шахрайства вза­галі не характерні сліди, залишені на місці події. Може не
існувати й місця події. Здебільшого сліди злочинної діяльності зберігаються в документах
та їх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Ці документи
використовуються для обману та введен­ня в оману державних службовців, посадових
чи матеріально відпо­відальних осіб.

Сліди можуть бути виявлені
на предметах, залишених шахраєм (сліди рук, мікросліди, запахові сліди). Характерними
слідами при шахрайстві є ідеальні сліди (ті, що збереглися в уявних образах). Це пов’язано з тим, що злочинець
і жертва спілкуються значний час у спокійний та невимушеній обстановці.