Загальна криміналістична характеристика розкрадань
Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення,
розтрати або зловживання службовим становищем
Стаття 191. Привласнення,
розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
1. Привласнення чи розтрата
чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, –
2. Привласнення, розтрата
або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим
становищем –
3. Дії, передбачені частинами
першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою
осіб, –
4. Дії, передбачені частинами
першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, –
5. Дії, передбачені частинами
першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо
великих розмірах або організованою групою, –
У кримінальному законодавстві
України передбачена відповідальність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення
чи розтрати, а також зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст.
191 КК України). У такий спосіб кримінальний закон називає три форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК України:
1) привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного
винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі;
2) розтрата — незаконне безоплатне відчуження, використання та витрачення
майна, що було ввірене винному або перебувало в його віданні;
3) зловживання службовим становищем — передбачає використання особою
організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій всупереч інтересам
служби для незаконного безоплатного обертання чужого майна.
Криміналістична
характеристикапривласнення, розтрати майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем
охоплює такі елементи:
• Обстановка розкрадання.
• Способи вчинення розкрадань.
• Узагальнені дані про предмет
посягання.
• Слідова картина.
• Дані про особливості особи
злочинця (злочинців).
• Дані про особистість потерпілих.
Обстановка розкрадання:
а) місце (галузь виробництва,
сфера обслуговування, виробнича дільниця, структурний підрозділ організації, підприємства
та ін.);
б) умови, що визначаються:
– технологічним процесом або
операцією;
– системою обліку та звітності;
– зберіганням і рухом коштів,
матеріальних цінностей;
– документообігом (оформлення
і рух управлінських, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних,
технологічних та інших документів);
– видом продукції, що використовується;
в) час (астрономічний) і сезонність
робіт;
г) канали збуту і реалізації
здобутого злочинним способом.
Спосіб учинення розкрадання. Усю злочинну діяльність
щодо розкрадання привласненням, розтратою, заволодінням чужого майна, котре вчиняється
за участю чи безпосередньо службовими особами, або такими, яким це майно ввірено
в управління можна умовно поділити на декілька етапів. Виходячи з цього, спосіб учинення розкрадання – це комплекс
умисних дій щодо підготовки, вчинення та приховування (латсптування) злочину, які
вчиняються розкрадачами залежно від ряду об’єктивних і суб’єктивних чинників специфічними
прийомами у певній послідовності та для досягнення злочинної мети.
Із наведеного вище випливає,
що цей елемент криміналістичної характеристики утворено з ряду складових:
– способу приготування до
розкрадання – це прийоми для створення неврахованих лишків сировини, готової продукції,
коштів та ін.;
– способу вчинення розкрадання
– прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації;
– способу патентування (приховування)
злочинів, маскування злочинних дій та їхніх наслідків;
– обставини (чинники), що
обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних
для конкретної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини,
напівфабрикатів, готових виробів та ін.);
– прийоми, що використовуються
злочинцями – комплекси різноманітних дій, що власне утворюють своєю сукупністю спосіб
(способи) розкрадання. Тобто, прийоми є складовими частинами способу.
У криміналістичній літературі
найпоширеною є класифікація способів розкрадання за такими критеріями:
1)
Залежно від характеру документального оформлення (обліку) джерела розкрадання способи
поділяються на:
• Способи розкрадань врахованих
(облікованих) цінностей.
• Способи розкрадань неврахованих
(не облікованих) цінностей.
До
способів розкрадань врахованих (облікованих) цінностей належать:
– очевидне привласнення або
розтрата матеріально відповідальною особою ввіреного їй майна (розтрата авансових
засобів, одержаних як попередня оплата за договором купівлі-продажу);
– розкрадання через заниження
в документах якісних показників продукції, фіктивного списання наявних на балансі
цінностей (списання грошей на невиконувані рекламні, транспортні, ремонтні та інші
роботи із подальшим їх привласненням);
– розкрадання, що маскуються
підробленням первинних документів чи облікових записів;
– розкрадання грошових засобів,
що вчиняються через обман покупців або замовників із подальшим вилученням зайво
одержаних грошей та іп.
До
способів розкрадань неврахованих (необлікованих) цінностей належать:
– виготовлення неврахованої
продукції з сировини й матеріалів, нелегально зекономлених (надлишкових) під час
виробничого процесу, і збут цієї продукції через працівників оптової та роздрібної
торгівлі або на ринках.
– виготовлення неврахованої
продукції з незаконно придбаних сировини й матеріалів і подальших їх збут через
торговельні підприємства та ринки;
– повне або часткове неврахування
(необлікування) майна, яке надходить поступає на об’єкт, із подальшим його викраденням.
2)
Залежно від виду виробничо-господарської операції способи розкрадань поділяються
на такі, що вчиняються:
– у ході приймання (отримання,
надходження) цінностей;
– під час їх зберігання;
– у процесі перероблення,
дороблення;
– під час відпускання (видачі)
майна;
– у ході складення облікових
документів чи внесення в них записів;
– у процесі бухгалтерського
аналізу цих документів;
– під час облікових дій щодо
грошових коштів тощо. Залежно від форми (зовнішнього прояву і сутності внутрішньої
організації) розкрадання, способи поділяються на:
– способи, що є типовими для
всіх галузей господарювання;
– способи, характерні для
окремих галузей, видів виробництва. Відповідно до предмета злочинного посягання:
– способи розкрадання матеріальних
цінностей;
– способи розкрадання коштів.
3)
Залежно від загального механізму злочинної операції під час махінацій із предметом
розкрадання:
– способи, що реалізуються
операціями, які проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним
документальним прикриттям),- бездокументні операції;
– такі, що проводяться під
документальним прикриттям;
– способи, яким властиві операції,
що здійснюються без фактичного руху товарів,- так звані безтоварні операції. Наприклад,
за змовою відповідних працівників двох суб’єктів господарювання, один виписує безтоварну
накладну на відпуск і вивіз (доставку) певного виду матеріальних цінностей, а інший
– на їх обл і кування за фактом одержання, якого реально не було і не передбачалося.
Недостача, що утворюється в результаті обліку цінностей, які фактично не надійшли
на баланс, приховується за рахунок необлікованих надлишків, що є на підприємстві,
або службовим підроблянням (фальшуванням) в облікових документах тощо;
– способи, яким властиві товарні
операції.
Способами протидії розкрадачів
установленню істини є:
- виконання фінансово-господарських
операцій вже після порушення кримінальної справи (що несанкціоновано робити не можна); - приховування джерел та обставин
одержання підприємством коштів, сировини, обладнання; - перешкоджання проведенню контрольних
обмірювань, ревізій; - тимчасове запозичання грошових
і матеріальних цінностей від інших суб’єктів господарювання для приховування недостачі
на час проведення перевірки, ревізії, аудиту тощо.