Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів

Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів

Розробка криміналістичної
характеристики екологічних злочинів (злочинів проти довкілля) тісно пов’язана з
їх класифікацією та базується на широкій системі екологічного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення
екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього
природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством
про надра, охорону атмосферного повітря, охорону та використання рослинного та тваринного
світу та іншим спеціальним законодавством. Під час розслідування екологічних злочинів
необхідно враховувати низку важливих положень, що містяться в законах України «Про
охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд
України», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної
енергії та радіаційну безпеку».

Законом України «Про охорону
навколишнього природного середовища» (ст. 70) встановлено, що визначення складу
екологічних правопорушень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної
та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно Кодексом
України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Для розробки та використання
окремих методик розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію
та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами
глави «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних
ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» КпАП. Стосовно цього великого значення
набуває той факт, що низка екологічних норм кримінального закону містить адміністративну
преюдицію (наприклад, ст. 85 КпАП «Порушення правил використання об’єктів тваринного
світу» та ст. 248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика
будується з урахуванням особливостей екологічних злочинів, які виявляються
в тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність)
службових осіб (керівників підприємств, установ, організацій), а також інших осіб,
які безпосередньо відповідають за встановлення та експлуатацію очисних споруд або
виконують іншу роботу, пов’язану з транспортуванням відходів, викидів та їх знешкодженням,
мають наслідком утворення певних комплексів — слідів у широкому та вузькому розумінні;

2) факти про вчинення вказаних
злочинів відбиваються у розпорядженнях (письмових та усних) про зміну роботи очисних
установок, про доручення обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо,
виявлення і аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причини порушення екологічних
правил;

3) процес забруднення та його
наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод,
атмосферного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров’я людей відходами промислового
виробництва, призводить до утворення слідів — наслідків забруднення, пов’язаних
з порушенням екологічного балансу, захворюваннями тощо;

4) своєрідність сфери створення
і знаходження слідів (водної, повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх
пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів
вирізняються ті, безпосереднім об’єктом яких є відносини у сфері охорони водних
ресурсів, атмосферного повітря, передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного
повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря»).
Вказані злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час аналізу
їх криміналістичної характеристики.

Криміналістична характеристика названих злочинів традиційно
охоплює такі елементи:

а) способи вчинення злочину;

Способи
вчинення злочинів проти довкілля виражаються в діях чи бездіяльності службових осіб або осіб, що відповідають
за установку та експлуатацію очисних споруд або за роботу, пов’язану із знешкодженням
і транспортуванням відходів, викидів шкідливих речовин.

б) способи приховування злочину;

Способами
приховування цих злочинів є: а) зміни у документах, що відображають певні накази про будівництво, реконструкцію
чи експлуатацію очисних споруд, уведення їх в експлуатацію; б) аналіз попереджень
уповноважених органів, що мають місце, а також осіб, що беруть участь у виробничому
процесі і заявляють про порушення в роботі очисних споруд.

в) час, місце та обстановка вчинення
злочину;

Способами
приховування є також: приховування документації про заборону введення в експлуатацію очисних
споруд; заяви працюючих осіб про порушення експлуатаційного режиму; знищення слідів
поломки механізмів, що регулюють скидання і викиди відходів, котрі забруднюють довкілля;
знищення забруднень, що мають місце.

г) типові сліди злочину (види і характер слідів);

Типові
сліди злочину.
Сліди злочинів проти довкілля можуть виявлятися у таких формах: а) у вигляді заяв
осіб про порушення, що мають місце, скидання і викид відходів або шкідливих для
здоров’я людини матеріалів чи речовин; б) у вигляді попереджень уповноважених органів
про порушення у роботі очисних споруд і забруднення довкілля; в) у вигляді речових
забруднень (слідів) від скидань і викидів (загибель риби, викиди в повітря газів,
окремих речовин у вигляді пилу або інших часток).

ґ) особа злочинця;

Особа
злочинця.
До кримінальної відповідальності притягуються особи, на яких покладено обов’язок
додержання правил стосовно недопущення забруднень, що мали забезпечувати нормальне
функціонування очисних споруд, а також інші особи, що виконують названі функції,
або особи, з вини яких очисні споруди вийшли з ладу і забруднюють довкілля. Підвищує
відповідальність цих осіб те, що вони певний період приховують порушення роботи
очисних споруд, що спричиняє шкідливі наслідки як для працівників виробництва, так
і для оточуючих осіб.

д) особа потерпілих.

Особа
потерпілих.
До потерпілих належать люди, що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними,
фізичними, біологічними викидами і скиданнями, які порушують нормальний екологічний
баланс, котрий забезпечує життєздатність людей і тварин. Викиди і скидання можуть
викликати масове отруєння і загибель людей, а також інші шкідливі наслідки, що впливає
на ступінь відповідальності винних осіб.