Поняття бюрократії. Особливості бюрократії (за М.Вебером)

2. Поняття бюрократії. Особливості бюрократії
(за М.Вебером)

Чим бiльше i складнiше
цiльова органiзацiя будь-якого типу, тим бiльше потреба не тiльки у координацiї
дiяльностi її членiв, але й в упорядкуваннi самої координуючої дiяльностi. Ця потреба
задовольняється тим, що соцiологи називають бюрократiєю, – а саме – специфічною
соцiальною структурою, що створюється iєрархiєю статусiв i ролей, яка базується
на розподiлi функцiй i влади, і що функцiонує за певними правилами та процедурами.

Поняття бюрократiї
соцiологи вживають у нейтральному значеннi, без того негативного навантаження, яке
це слово має у повсякденному вжитку, коли ми використовуємо його для позначення,
наприклад, органiзацiйної неефективностi.

Бюрократ, в американському варiантi повсякденної свідомості, найчастiше уявляється як офiцiозний, зосереджений на правилах,
заплутаний у концелярських формалiзмах клерк, що ухиляється вiд відповідальності
i займається малопродуктивною роботою.

У захiдному свiтi,
за оцiнками американських соцiологiв, бюрократія у двадцятому сторiччi набула розгалуженостi
через те, що зростання та ускладнення соцiальних органiзацiй зробили необхiдним
створення в них великої кiлькостi структурних одиниць i пiдроздiлiв. А щоб контролювати
їх рiзноманiтну дiяльнiсть i регулювати її, став необхiдним вiдповiдний соцiальний
механiзм.

Забезпечуючи виконання
завдань на регулярних i упорядкованих пiдставах, бюрократiя у великiй органiзацiї
робить можливими ефективне планування i ефективну координацiю дiй .

Крiм того, бюрократiї
прагнуть усунути усякий стороннiй вплив на поведiнку своїх членiв, щоб вони дiяли
перш за все на користь органiзацiї. У наш час найбiльшi i найскладнiшi органiзацiї
будуються саме як бюрократiї – у соцiологiчному значеннi цього слова.

Вперше аналiз бюрократiї
як специфiчної системи соцiальної регуляцiї здiйснив видатний нiмецький соцiолог
Макс Вебер (1864-19). Вебер вважав головною тенденцiєю нової i новiтньої iсторiї
– процеси рацiоналiзацiї (rationalization), а саме – процеси замiщення традицiйних,
виключно досвiдних методiв соцiальної органiзацiї методами теоретично обгрунтованими,
із явно сформульованими, старано розрахованими правилами i процедурамми.

Вебер аналiзував
не конкретнi існуючі бюрократичнi органiзацiї, а як вiн це назвав, iдеальний тип (ideal type) бюрократiї.

Що таке ідеальний
тип

У соцiологiї iдеальний
тип – це абстрагований опис певного явища, сконструйований з даних аналiзу багатьох
реальних випадкiв цього явища так, щоб зафiксувати його головнi характеристики та
суттєвi особливостi. Наприклад, соцiологи вiдшукують спiльнi елементи у структурах
державних мiнiстерств i комiтетiв, церков, профспiлок, унiверситетiв, концернiв
i конструюють модель цiльової органiзацiї взагалi. Але треба пом’ятати, що така
модель не є реалiстичним зображенням жодної конкретної бюрократичної структури,
яка дiйсно дiє у певних умовах. Така модель має зовсiм iнше призначення .. Вона
використовується, щоб з’ясувати механiзми функцiонування вiдповiдних органiзацiй
i пояснити вже з’ясоване тим, хто тiльки починає дослiдження таких органiзацiй,
або лише готується для того, щоб такi дослiдження проводити. Це треба мати на увазi
при ознайомленнi з iдеальним типом бюрократiї, розробленим Максом Вебером – як повнiстю
рацiоналiзовано .ї .органiзацiї, зусилля якої сконцентрованi на вiдборi найбiльш
вiдповiдних – із приступних – засобiв для досягнення певної цiлi.