Політичний міф

1. Поняття національної і політичної ментальності, її роль в політичній культурі

Термін менталітет (ментальність) – латинського походження (розум, мислення, спосіб думання.). У соціології цим терміном прийнято позначати сукупність установок і схильностей індивіда, соціальної групи чи народу діяти, мислити, відчувати і сприймати світ належним чином.

Національний менталітет формується протягом тривалого часу, куди входить практично історію конкретного народу в цілому. Конкретні риси характеру народу укладаються у залежність від його традицій, культури, соціальних структур, природного довкілля проживання. Натомість сама ментальність постає як породжувач свідомості, задаючи певні зразки мислення та поведінки особистостей, соціальних груп, і народу в цілому. Отже, національний менталітет – певний спосіб бачення світу і типових зразків соціальної дії, регулюючих поведінка народу протягом тривалого часу.

2. Політичний міф: сутність та види

Політичний міф — це стійкий по­милковий, некритичний, емоційно забарвлений образ, уяв­лення про політичні події, явища та процеси. Політичні міфи є наймогутнішим засобом для маніпулювання полі­тичною свідомістю.

Сьогодні багато сказано про політичний міф в літературі, на суспільствознавчих конференціях, часто – у мас-медіа. Але у пересічного громадянина, можливо, в голові важко вкладається думка про взаємозв’язок міфу та політики. Тим не менше, жодна політична ідеологія у ХХ столітті не змогла обійтися без міфу. Міф являє собою ядро будь-якої політичної ідеології, її центральний базис. Ще Альфред Розенберг – відомий ідеолог націонал-соціалізму в Німеччині – вважав, що при конструюванні ідеології необхідно в її основу покласти потужний міф. У нацистській Німеччині таким стало вчення про панівну роль арійської раси, історична місія якої полягає в очищенні земної кулі від народів-унтерменшенів. Крім того, Гітлеру допомогли прийти до влади та утримати її старання німецьких політтехнологів, які зробили міфом, чи точніше, міфічним героєм самого Гітлера. Відомий англійський історик А.Дж. Тейлор вважав, що Гітлер прийшов до влади саме завдяки тому, що його доля  інтегрувалася у свідомості мас із долею Німеччини, що дозволило, таким чином, ототожнити А. Гітлера з самою Німеччиною. Це і створило ґрунт для конструювання міфу. Так само, як і післявоєнна Німеччина 20-х рр., майбутній фюрер, який був поранений у Першій світовій та ще й потрапив у ворожий полон, повернувся додому понівечний та розорений, отримавши лише звання капрала. Склався такий собі образ німця-невдахи, який після війни втратив усе. Німеччина, як відомо, на той час була обкладена репараціями, які вона виплачувала країнам Антанти. На додачу до цього, німецькі військові, що брали участь у цій війні, були відправлені у відставку і перетворилися на маргіналізовані елементи суспільства. Серед них був і Гітлер. Останній вважав, що його історична роль, про яку він писав у книзі «Моя боротьба», полягає у поширенні панування арійської раси на всю земну кулю. Він був переконаний, що, покладене на нього самим Богом. Таким чином було сформовано міф, у який повірили  мільйони німців. За кілька місяців німці поставили на коліна всю Європу і фактично зломили опір СРСР. Звичайно, надсучасна військова техніка, добре продумана стратегія і тактика зіграли вирішальну роль у швидкому досягненні поставленої мети. Проте базовою рушійною силою, що керувала діями людей, міфічні гасла, базовані аж ніяк не на здоровому глузді. Як сказав колись Ж.Сорель: «Дайте мені міф, і я переверну весь світ».

Це яскравий, хоча і негативний, приклад яскраво демонструє нам потужну консолідуючу роль політичного міфу.

З усіх можливих сюжетів політичного міфу можна виділити такі: «про змову», «про золотий вік», «про рятівника», «про єдність».

Міф про змову явища сприймаються як результат таємної дії сил темряви. Це можуть бути «вороги народу», агенти таємних спецслужб і представники релігійних сект. 

Міф про «золотий вік» або закликає повернутися до «джерел» у світле минуле, де панували любов, рівність, братерство, або кличе у «світле» майбутнє.

Міф про героя-рятівника наділяє конкретні персонажі харизматичними рисами. Герой повинен володіти даром пророка, найвищими моральними якостями і т. п.

Міф про єдність грунтується на протиставленні «друзі» – «вороги», «свої» – «чужі», «ми» – «вони». Вони або, інакше, вороги – причина всіх наших лих і нещасть. «Вони» прагнуть відібрати «наші» цінності і тому порятунок у єдності і протистоянні «їм».