Основні етапи розвитку науки про управління
Основні етапи розвитку науки про управління
Управління — свідома, цілеспрямована
дія людей на суспільну систему в цілому або на окремі її ланки (сфери суспільного
життя, галузі економіки, підприємства, колективи), що забезпечує їх оптимальне функціонування.
Це соціальна функція, яка забезпечує узгодженість спільної праці та побуту людей
для досягнення суспільно значущих цілей та завдань.
1-й етап – Стародавній (9-7 тис.
років до н.е. приблизно до 18 ст.)
Стародавні греки (Платон) приділяли
особливу увагу питанням організації та управління виробничими процесами, піклувалися
про чітку спеціалізацію працівників. У Сократа дається розуміння управління як особливої
сфери людської діяльностті. Він говорив про те, що головним в управлінні є поставити
потрібну людину на потрібне місце і домогтися виконання поставлених перед нею завдань.
2-й етап – Індустріальний (1776-1890
рр.)
Переворот у виробничих відносинах пов’язаний
з промисловою революцією, що почалася в середині XVIII ст. З промисловою революцією
пов’язане виділення трьох рівнів управління: верхнього, середнього і нижнього. На
виробництві з’явився майстер. На цьому етапі розвитку управління тільки намітилася
тенденція переходу від принципу нагляду за робітниками до принципу організації праці
на наукових засадах. Великий внесок у формування науки управління внесли англійські
політекономи Вільям Петті, Адам Сміт (проаналізував форми поділу праці і дав характеристику
обов’язків державця і держави) і Роберт Оуен (раніше інших він помітив і оцінив
роль людського фактору на виробництві; його ідеї гуманізації управління виробництвом,
поліпшень умов праці).
3-й етап – Системний (1856 – 1960 рр.)
Наука про управління весь час розвивається.
Життя змушувало шукати більш систематизовані підходи до управління. Виникнення великих
за масштабом виробництв, забезпечило роботою великі групи людей, а це означало,
що власники більше не могли спостерігати за діяльністю всіх робітників. Для цих
цілей навчали кращих робітників, щоб вони могли представляти інтереси власників
на робочих місцях. Це і були перші менеджери.
4-й етап – Інформаційний (1960 –
наш час)
Пізніші теорії управління розроблялися
в основному представниками Школи науки управління (кількісна школа – Акофф, Гольдбергер,
Клейн). Становлення школи пов’язано з розвитком математики, статистики, інженерних
наук і інших суміжних з ними областей знань.