Партійне керівництво та його типи
Партійне керівництво та його типи
Беручи до уваги способи формування партіями уряду можна виділити три типи партійного керівництва: однопартійне, коаліційне, домінуюче.
Однопартійне керівництво – восновному з’являється в умовах існування біполярної структури партійної конкуренції, де домінують дві великі партії. Виборці визначають не лише партійний склад парламенту, але опосередковано і склад наступного уряду та його лідера. Правляча партія користується майже необмеженими засобами, які гарантують впровадження її програми у життя.
Коаліційне керівництво
При даному типі партійного керівництва на виборах жодна з партій (чи домінуюча коаліція) не здобуває парламентської більшості необхідної для формування однопартійного уряду. Жодна з партій не домінує, існує багато політичних сил, які опонують владі. Успіх партії на виборах ще не означає автоматичної її участі в правлячому уряді. Урядові коаліції швидше формуються за підсумками виборів ніж в ході виборчої кампанії. Керівник уряду також визначається за підсумками виборів. Уряд і його програма визначаються в результаті міжпартійних домовленостей.
Домінуюче керівництво – передбачає наявність партії, яка відіграє домінуючу роль в процесі міжпартійних переговорів з приводу формування правлячої коаліції – т. зв. ініціативна партія. Як правило це партія, яка контролює в парламенті найбільшу кількість мандатів. Може змінюватись склад партійної коаліції, змінюватись політична програма однак ініціативна партія залишається основою для наступних міжпартійних переговорів. Без її участі міжпартійні домовленості є неможливими, а відтак і неможливе формування уряду. Часто обрання глави уряду є також результатом міжпартійних домовленостей частіше всього після виборів.
Серед основних стилів керівництва в теорії виділяють авторитарний, демократичний, ліберальний.
Авторитарний стиль керівництва в партійній організації характеризується централізацією, концентрацією влади в руках керівника, який одноосібно приймає рішення, жорстко визначає всю діяльність підлеглих, не даючи їм можливості виявити ініціативу. Діяльність рядових членів контролюється, керівництво підмінюється командуванням.
Демократичний стиль керівництва передбачає децентралізацію влади, консультації з підлеглими, стимулювання ініціативи.
Найбільш оптимальний стиль партійного керівництва – ліберальний, який характеризується мінімальним втручанням керівника в діяльність місцевих партійних організацій та мінімальним використанням владних повноважень Останні два стилі керівництва передбачають широке використання механізму внутрішньопартійних дискусій для узгодження позицій партії. Лідер не ігнорує думку рядових членів партії, бо він визначає від імені групи напрямок дій з мстою розв’язання проблем, що виникають в процесі функціонування партії. Домагатися підтримки всієї партії або її більшості в оцінці ситуації і реалізації наміченого плану лідеру допомагають механізми внутрішньопартійної демократії.