Процеси олігархізації політичних партій та шляхи їх вирішення

Процеси олігархізації політичних партій та шляхи їх вирішення

Міхельс стверджував, що кожна організація неминуче веде до олігархізації.

Під впливом зовнішніх умов політичної боротьби і необхідності оптимізації структури і функцій, партія перебудовує свою внутрішню організацію для підвищення її дієвості. Наслідком цього і стає тенденція переходу від демократичного устрою до ієрархічного, виділенню особливого професійного шару – олігархії, яка концентрує владу і управління в своїх руках.

Вільне об’єднання однодумців переходить до організації з розгалуженим бюрократичним апаратом, чиїм основним завданням стає вербування масового членства і завоювання голосів виборців.

Ці тенденції Міхельс сприймає песимістично, так як боротьба за великі принципи у партії стає в цьому випадку неможливою. Формулу “демократія веде до олігархії” Міхельс поширює на всі партії, незалежно від їх типу, як буржуазні, так і соціалістичні. Олігархія невід’ємна форма управління соціальними організмами. На зміну одному ” політичному класу ” неминуче йде інший.

Спочатку Міхельс розглядав олігархізацію як щось негативне, загрозливе демократії. У більш пізній період життя, він почав доводити, що олігархізація є, по суті, позитивною якістю партії і випливає з неодмінного історичного досвіду, що вожді ніколи не уступають свою владу масам, а тільки іншим вождям.

Говорячи про “залізний законі олігархічних тенденцій”, Міхельс має на увазі насамперед те, що влада в партії зосереджується в руках керівників, підтримуваних професійним, платним апаратом.

У процесі функціонування партії її апарат відривається від рядових членів, набуває самодостатнього значення, перетворюється на “партійну еліту”. Так що на певному етапі демократія неминуче обертається олігархією. І чим більша організація, тим більш чіткіше проявляється цей закон.