Типологія держав: ліберальна, соціальна, правова, національна, сильна держава

Типологія держав: ліберальна, соціальна, правова, національна, сильна держава

Ліберальна держава – в принципі – не дає жодних орієнтирів, не ставить цілей, нікому не вказує, що саме йому слід робити. Як тільки вона починає ставити якісь цілі і вказувати, кому куди треба йти – вона перестає бути ліберальною.

Що таке ліберальна держава добре пояснив Ф.фон Хайєк в есе «Дорога до рабства». Держава – це ніби регулювальник на дорозі. Вона нікому не вказує, куди їхати, – кожен вирішує це сам. Але вона створює правила руху, щоб їздці не передавили один одного. У цьому і полягає роль ліберальної держави.

Держава встановлює суспільно прийнятні правила (закони) і забезпечує їх виконання через відповідні механізми – поліція, судова система. Держава не втручається безпосередньо в цю боротьбу і не підтримує нікого з її учасників. Тобто, держава просто забезпечує для всіх рівні умови.

Соціальна держава – це держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом.

Компетенція сучасної соціальної держави поширюється на такі сфери, як освіта, охорона здоров’я, ринок праці, система соціального страхування.

Держава та уряд зобов’язуються підтримувати та забезпечувати в законодавстві і управлінні соціальну рівність та справедливість.

Як правило це правова держава розвиненого громадянського суспільства, що з’єднуючи у своїй діяльності принципи волі й рівності, соціальної справедливості, надкласовості, реально забезпечує соціально-економічні права людини.

Правова держава — це організація політичної влади, діяль­ність якої заснована на принципах верховенства права і закону, взаємній відповідальності держави і особи, визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому.

Правову державу не можна проголосити — вона повинна скластися як резуль­тат реформи економічних, політичних, державних і правових інститу­тів, реальної зміни характеру взаємовідносин між громадянським сус­пільством, державою і особистістю.

Націона льна держа ва — тип держави, яка є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження певної нації на певній суверенній території. Нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади в такій державі. Ідеалом національної держави є мононаціональна держава, в якій усі мешканці належать до однієї політичної нації та використовують єдину знакову систему, зрозумілу усім представникам цієї нації: мову, культуру, звичаї, стереотипи, систему цінностей тощо.