Політична ідеологія
Політична ідеологія
Вперше термін “ідеологія” вжите французьким філософом і економістом Дестютом де Трасі на початку XIX ст. (“Елементи ідеології”). Він розглядав ідеологію як науку про ідеї, їх виникнення та функціонування.
Ідеологія – це система поглядів і ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються стосунки людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться програми соціальної діяльності, направлені на закріплення або зміну даних суспільних стосунків.
У політичній науці існують різноманітні підходи до визначення поняття «політична ідеологія». Марксизм, наприклад, виходить із того, що ідеологічні доктрини залежать від матеріальних умов життя суспільства, а тому вони є теоретичними уявленнями, які відбивають колективні інтереси. Неоанархісти вважають, що ідеологія породжена масовою свідомістю. Ідеологію нерідко визначають і як «служницю влади», яка не має серйозної ваги та значення в політиці.
Більшість учених вважають, що політична ідеологія є формою політичної свідомості.
В широкому розумінні — це синтезована сукупність поглядів, що віддзеркалюють і захищають інтереси тієї чи тієї суспільної групи, її мету й завдання під час завоювання й утримання влади.
У вужчому розумінні політична ідеологія — доктрина, яка обґрунтовує прагнення відповідної групи на владу або її використання і тому передбачає ту чи ту стратегію політичних дій.
До струтктури політичної ідеології входять:
1) політичні ідеї;
2) політичні теорії, концепції, доктрини;
3) політичні ідеали, цінності, мрії, утопії;
4) оцінка політичних процесів;
5) гіпотези, гасла, програми.
Розрізняють три рівні функціонування ідеології:
1) теоретико-концептуальний, який включає розробку
та обґрунтування цілей, принципів, цінностей, ідеалів. На цьому рівні формується
узагальнене уявлення групи про свої інтереси та цілі;
2) програмно-політичний, на якому загальні соціально-філософські
принципи та ідеали перетворюються в конкретні програми, лозунги, гасла, документи,
вимоги політичної еліти і являють собою ідейну основу для прийняття управлінських
рішень та стимулювання політичної поведінки мас;
3) актуалізований (поведінковий), який свідчить
про ступінь засвоєння громадянами цілей, вартостей, ідеалів, принципів політичної
ідеології та їх втілення в тих чи інших формах політичної участі.
Функції політичної ідеології
Захисна функція. Вона передбачає захист інтересів
та ідеалів класу (групи). У ній теоретично осмислюються і формулюються становище
та потреби цих спільнот, що сприяє втіленню їхніх інтересів у життя, виробленню
відповідних їм типів мислення, поведінки і програм діяльності.
Пізнавальна функція. Її сутність – озброєння громадян
знаннями про політичну дійсність, сприяння зростанню їхньої політичної культури.
Соціально-регулююча
функція. Політична
ідеологія сприяє формуванню і координуванню відносин між соціальними спільнотами
за певними принципами, впливає на реалізацію соціально-економічних, політичних та
і нши х програм розвитку суспільства, на політичну активність і соціальний вибір
громадян. Завдяки цьому вона стає засобом згуртування певної групи та її прихильників,
чинником налагодження стосунків між об’єднаннями людей.
Політична
ідеологія реалізується в доктринах, які виправдовують прагнення певних суспільних
сил до завоювання та використання влади і намагаються відповідно до цього підпорядкувати
громадську думку.
До традиційних
соціально-політичних ідей і течій належать лібералізм, консерватизм, соціалізм,
соціал-демократизм, релігійні концепції та доктрини.