Промова прокурора
Промова прокурора
Кримінально-процесуальний
закон не містить структуру обвинувальної промови прокурора, однак, з врахуванням
предмета судових дебатів, можна визначити такі її складові:
1) вступ (оцінка
громадської небезпеки скоєного злочину);
2) фабула справи
— коротке викладення фактичних обставин справи;
3) аналіз і оцінка
доказів, досліджених в суді;
4) обґрунтування
юридичної кваліфікації злочину;
5) характеристика
особи підсудного (а за необхідності і потерпілого);
6) пропозиція
щодо міри покарання і цивільного позову;
7) аналіз причин
та умов, які сприяли скоєнню злочину, та заходи, які потрібно вжити щодо їх усунення.
У вступній
частині промови дається характеристика суспільної небезпеки скоєного злочину,
оцінка заподіяної соціальної шкоди, з посиланням на конкретні обставини справи,
яка розглядається.
Фактичні обставини справи мають викладатися коротко, чітко та об’єктивно, щоб
усім присутнім у залі було зрозуміло, яке обвинувачення пред’явлене підсудному.
Аналіз і оцінка доказів, досліджених у суді, — це головна частина судової промови.
Саме тут прокурор має довести подію злочину і винність підсудного в його скоєнні,
переконати суд в обґрунтованості такої позиції. В основу оцінки прокурором доказів
мають бути покладені норми права та закони логіки, його внутрішнє переконання, яке
ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи
у їх сукупності.
Обґрунтування юридичної
кваліфікації злочину.
При обґрунтуванні юридичної кваліфікації злочину
державний обвинувач повинен стисло і чітко сформулювати інкримінований злочин і
обґрунтувати кваліфікацію дій підсудного за кожною статтею, кожним пунктом, за кожною
кваліфікуючою ознакою. Якщо підсудних декілька, то це робиться окремо щодо кожного
з них.
Характеристика особи підсудного є необхідною складовою обвинувальної промови і повинна відображати дані, які
зібрані у справі і розглянуті під час судового слідства. Прокурор, звертаючись до
морального обліку підсудного, має пам’ятати, що його ще не визнано злочинцем. Тому
доцільно аналізувати тільки такі факти біографії особи, які мають відношення до
скоєного злочину.
Прокурор у своїй промові має додержуватись тактовності,
не повинен глузувати з підсудного, уникати злорадності, принизливого та знущального
тону. В деяких випадках наявність окремих рис характеру особи сприяє встановленню
мотивів злочину, а тим самим і його кваліфікації.
Державний обвинувач у своїй промові має висловити
своє міркування про вид та міру покарання,
які він пропонує обрати до підсудного.
Прокурору найбільш доцільно викладати пропозиції
про міру покарання у такій формі, як: “вважаю правильним”, “вважаю за доцільне”,
“буде справедливим” тощо.
Крім основної
та додаткової мір покарання, прокурор, якщо закон передбачає конфіскацію майна,
доводить суду свої міркування щодо можливості її застосування. За наявності підстав
він також висловлює своє ставлення до цивільного позову, заявленого у справі.
У заключній
частині промови у стислій формі містяться підсумки судового процесу, і прокурор
висловлює впевненість, що винесений судом справедливий вирок сприятиме зміцненню
правопорядку, стане уроком для всіх присутніх у залі, а також інших громадян, які
схильні до вчинення правопорушень.