Участь прокурора в ініціюванні угод про визнання винуватості

Участь прокурора в ініціюванні угод про визнання винуватості

Кримінальний
процесуальний кодекс України передбачає укладення двох видів угод:

• угоди про примирення
  між потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим)
• угоди про визнання
  винуватості між прокурором і підозрюваним (обвинуваченим).

Угода про визнання
винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у
провадженні щодо:

1) кримінальних
проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких
злочинів, віднесених до Національного антикорупційного бюро України за умови викриття
підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності
Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою
особою злочину буде підтверджена доказами.

Угода про визнання
винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо
кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи
суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні
щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення,
у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному
провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Укладення угоди
про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення
особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Повноваження
прокурора можна поділити на три групи:

1. ті, які прокурор
   має на етапі укладення угоди;
2. ті, які прокурор має на етапі розгляду й затвердження
   угоди судом;
3. ті, які прокурор має на етапі дії (виконання)
   угоди.

В угоді про визнання
винуватості прокурор є однією зі сторін угоди, тому, він має право ініціювати укладення
такої угоди, вести переговори з підозрюваним (обвинуваченим) щодо умов угоди. При
укладенні угоди про визнання винуватості прокурор має врахувати низку обставин,
регламентованих ст. 470 КПК України, серед них такі

1) ступінь і
характер сприяння підозрюваного (обвинуваченого) у проведенні кримінального провадження
щодо нього або інших осіб;

2) характер і
тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність
суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування й судового
провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність
суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних
правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

В ч. 6 ст. 469
КПК України, зазначено, що в разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її
ініціювання й твердження, зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися
як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.