Конституція СРСР 1924 року

Конституція СРСР 1924 року

Декларація про утворення СРСР і Договір про утворення
СРСР стали основою Конституції СРСР 1924 р.

У січні 1923 р. Президія ЦВК СРСР утворила шість
комісій для підготовки найважливіших частин майбутньої Конституції. Почалась робота
над проектом і в союзних республіках. Знову вносились пропозиції, відкинуті в ході
створення СРСР: про ліквідацію РРФСР і безпосереднє входження до складу СРСР її
автономних республік; про надання республікам Закавказзя права безпосереднього входження
в СРСР і т.д.

Важливе значення для розробки Конституції СРСР
мав XII з’їзд РКП (б) (квітень 1923 р.). З’їзд відзначив необхідність створення
спеціального органу представництва національностей на засадах рівності. Незабаром
ЦВК СРСР сформував розширену Конституційну комісію в складі 25 осіб, включаючи представників
ЦВК всіх союзних республік.

Нарада представників національних республік і областей
висловилася за створення другої палати ЦВК СРСР з представників союзних і автономних
республік, дала назву двом майбутнім палатам ЦВК СРСР – Союзна Рада і Рада Національностей.
Нарада висловилася за рівність палат, право обох на законодавчу ініціативу.

31 січня 1924 р. II з’їзд Рад СРСР одноголосно
затвердив Конституцію СРСР.

Конституція СРСР 1924 р. не схожа на інші радянські
конституції. В ній немає характеристики суспільного устрою, немає розділів про права
та обов’язки громадян, виборче право, місцеві органи влади і управління. Все це
відображено в республіканських конституціях. Головний сенс Конституції СРСР 1924
р. – конституційне закріплення утворення СРСР і розподіл прав Союзу РСР і союзних
республік. Конституція СРСР 1924 р. складалася з двох розділів: Декларації про утворення
СРСР і Договору про утворення СРСР.

Таким чином, Конституція
СРСР 1924 р. завершила оформлення принципово нової держави – Союзу Радянських Соціалістичних
Республік. Вона, по суті, замінила собою союзний договір, прийнятий I Всесоюзним
з’їздом Рад.