Політична кримінологія: поняття, предмет, історія розвитку

1. Загальна характеристика політичної кримінології як новітньої
галузі кримінологічного знання

Політична кримінологія як галузь
(чи наукова теорія) кримінологічної науки має порівняно нетривалу історію свого
існування. Це обумовлено тим, що вона стала формуватися порівняно недавно — на
початку 90-х років ХХ століття. Вперше ідею про її створення висунув у 1992
році авторитетний російський кримінолог президент Санкт-Петербурзького
міжнародного кримінологічного центру професор Д.А. Шестаков. Спочатку термін
«політична кримінологія» ним був запропонований для позначення приватної
кримінологічної теорії, що досліджує закономірності та взаємозв’язки
злочинності і політики.

Під політичною кримінологією
стали розуміти галузь кримінологічних знань, що вивчає закономірності існування
злочинності в політичній сфері життя суспільства, її причини, особистісні
характеристики тих, хто скоює злочини в цій сфері, їх жертв, а також заходи
щодо її попередження.

Разом з тим вітчизняними
фахівцями в галузі політології стали висуватися точки зору, що політична
кримінологія є одним з перспективних напрямів політичної науки. Таке припущення
ґрунтується на тому, що в американській політичній науці політична кримінологія
є частиною такого великого наукового напрямку як політика права. Тут слід
зазначити, що і за кордоном не всі фахівці дотримуються подібних поглядів.
Наприклад, у Японії політична кримінологія розглядається як самостійний розділ
кримінологічної науки.

2. Характеристика основних підходів до визначення предмету
політичної кримінології

До найбільш спірних «внутрішніх»
проблемних питань сучасної політичної кримінології належить визначення меж її
предмета, оскільки погляди на її (предмет політичної кримінології) обсяг і
зміст вітчизняних кримінологів різні.

Одні фахівці розглядають її у
вузькому сенсі, як приватний науковий напрям (кримінологічну теорію), що
займається вивченням закономірностей розвитку політичної злочинності і
виробленням загальносоціальних і спеціальних заходів, спрямованих на її
попередження.

Інші фахівці розглядають предмет
політичної кримінології в самому широкому сенсі як діяльність у сфері політики,
спрямовану як на аналіз злочинності в цій сфері, так і на вироблення і аналіз
політичних рішень щодо стримування злочинності.

Треті — обмежуються лише вивченням
закономірностей існування і розвитку злочинності в політичній сфері життя
суспільства і виробленням заходів для її стримування на соціально толерантному
рівні.

Так, професор А.І. Долгова,
вважає, що предметом політичної кримінології є політична злочинність, її
причини, особистість політичного злочинця і заходи її попередження. Подібних же
поглядів на предмет політичної кримінології дотримуються дослідники — А.Ф.
Кулаков і Ю.Н. Климова.

Професор Д.А. Шестаков у своєму
підручнику «Кримінологія. Злочинність як властивість суспільства »вказує, що
предмет політичної кримінології об’єднує дослідження таких взаємопов’язаних
проблем: політичної злочинності, яка складається з відтворення злочинів як
самої держави (злочинної політики), так і проти держави та її конституційного
ладу; впливу тоталітарної політики на загальнокримінальну злочинність;
кримінологічну політику; використання теми злочинності в політичних цілях
(політичні спекуляції проблемою злочинності). Схожої позиції на предмет
політичної кримінології дотримується професор Г.Н. Горшенков, доповнюючи її
зміст таким науковим напрямком сучасної політичної науки, як кримінологічна
політологія.

3. Структура політичної кримінології та її функції

а) Загальна теорія політичної кримінології— загальнотеоретичний розділ політико-кримінологічних знань, що характеризує
кількісні та якісні показники злочинності в політичній сфері життєдіяльності у
світі, на континенті, в державі або його регіоні, методологію її пізнання,
історію політичної кримінології, прогнозування зміни показників даного виду
злочинності і політичної кримінології в майбутньому;

б) Кримінальна політична антропологія —
загальнотеоретичний розділ політико-кримінологічних знань, що характеризує
особливості особистості політичного злочинця або окремих її видів з метою
вироблення адекватних заходів впливу на однорідні групи осіб і виключення
повторення ними злочинної поведінки в майбутньому;

в) Кримінальна політична етіологія —
загальнотеоретичний розділ політико-кримінологічних знань, який включає в себе
теоретичні знання про причини злочинності в політичній сфері життя суспільства
або окремих її видів, теоретичні основи класифікації причин злочинної поведінки
у сфері політики;

г) Кримінальна політична віктимологія —
загальнотеоретичний розділ політико-кримінологічних знань, який включає в себе
відомості: про характеристику жертв злочину; про відносини, що пов’язують
злочинця і жертву; про ситуації, які передують злочину; про посткримінальну
поведінку жертви; про систему заходів профілактичного характеру, в яких
враховуються і використовуються захисні можливості як потенційних, так і
реальних жертв…. Усередині даного загальнотеоретичного розділу, доцільно
формування нових приватних кримінологічних теорій, які досліджують окремі види
жертв. Наприклад, жертв політичної злочинності або криміногенних політичних
режимів, політичної корупції або інших видів злочинної поведінки в політичній
сфері;

д) Кримінологічна теорія попередження злочинності
в політичній сфері життєдіяльності — загальнотеоретичний розділ
політико-кримінологічних знань про взаємодію засобів профілактики злочинності
та об’єкта впливу;

е) Електоральна кримінологія — вивчає
електоральну злочинність, її причини, особистісні характеристики злочинця і
його жертви, а також виробляє заходи її попередження;

ж) Кримінальна конспірологія — вивчає бунтівну
злочинність, її причини, особистісні характеристики злочинця і його жертви, а
також виробляє заходи її попередження;

з) Кримінологія політичної злочинності —
вивчає політичну злочинність, її причини, особистість політичного злочинця,
особливості поведінки жертви і загальносоціальні та спеціальні заходи її
стримування;

і) Політична терорологія — вивчає
політичний терор і політичний тероризм, основні види та форми їх прояву,
причини, існування і поширення, особистість політичного терориста або
організатора (і виконавців) політичного терору, заходи з попередження
політичного терору і політичного тероризму;

к) Кримінологія політичного екстремізму —
вивчає кримінальний політичний екстремізм, його суть і основні види, причини
цього явища, особливості особистості екстреміста і його жертви,
загальносоціальні та спеціальні заходи його попередження;

л) Кримінологія політичної корупції —
вивчає корупційне поводження в політичній сфері життя суспільства, його причини
та умови, особистість політичного корупціонера і політичного коруптера,
особистісні особливості жертв політичної корупції, а також розробляє основи
антикорупційної політики в державі;

м) Кримінологія інформаційної політичної
злочинності — вивчає інформаційну політичну злочинність, її причини та
умови, особливості особистості злочинця, дозлочинну поведінку жертви і заходи
її реабілітації, а також виробляє загальносоціальні та спеціальні заходи щодо
її стримування.

До основних функцій кримінології належать: описова,
пояснювальна і прогностична.

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, які
входять у предмет кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з’ясувати характер досліджуваного
процесу, його особливості.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища або процесу.

З метою використання
результатів пізнання виділяються програмно-перетворюючу функцію, яка
дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допомогою перших
трьох функцій, в реальній дійсності.