Види та методи судово-оперативної фотозйомки
2. Види та
методи судово-оперативної фотозйомки
Залежно від характеру слідчої дії та її цілей,
специфіки об’єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні прийоми,
методи і засоби судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні засоби,
методи і прийоми зйомки становлять систему судової фотографії.
У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом
зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події
ставляться такі вимоги:
1) порядок фотозйомки та процедура огляду місця події
є взаємопов’язаними;
2) фотозйомка повинна передувати іншим методам
фіксації;
3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від
ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;
4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо
повне й ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;
5) до внесення якихось змін в обстановку слід
сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів. Окремі
сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були
виявлені.
Розрізняють чотири прийоми фотографічної зйомки на місці
події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і
детальну. Цей розподіл до деякої міри є умовним.
Орієнтуюча
зйомка своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або
місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто
орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні
оточуючих предметів чи місцевості.
Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що
можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно
правильно вибрати напрямок і точку зйомки. Орієнтуюча
зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка
виконується ширококутовим або звичайним об’єктивом зі значної відстані.
У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити
на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце події і
прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.
Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих
предметів. Щоб зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити
їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових
знімків є повнота зображення місця події.
Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої
позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне положення важливих
об’єктів обстановки. Та частина простору, яка не може бути відтворена на
зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок має
такі зони.
Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації
тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має складну будову,
вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, –
оглядової серії. Така серія дозволяє скласти з отриманих знімків зображення
деякого розгорнутого простору таким чином, щоб зображення на одному знімку було
продовженням зображення на іншому. Оглядова серія може відноситися також до
різних ізольованих один від одного об’єктів. У тісних приміщеннях зйомку
проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.
Вузлова зйомка –це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол – це частина
місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються
певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були
пов’язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинена крадіжка, це можуть бути
зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства
об’єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.
Кількість вузлів на місці події визначається слідчим
і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів на місці події.
Детальна зйомка – це зйомка окремих слідів,
предметів, деталей обстановки місця події, її завжди провадять масштабним
способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються
насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко
змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу
зйомки виходять із завдань – виявлення найбільш важливих, типових особливостей,
що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, а
також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.
Повна фотографічна фіксація обстановки місця події
передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки – орієнтуючої, оглядової,
вузлової і детальної, які доповнюють одна одну та забезпечують ілюстративність
і об’єктивне уявлення про місце події.
Фотографічна
зйомка трупа має певні особливості. При
фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна
зйомка. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його
загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і
ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.
Для фіксації загального вигляду, положення і пози
труп на місці його виявлення фотографують у взаємозв’язку з навколишнім
оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього
звичайно фотографують із двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано
вести під кутом 45°. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг,
особливо з близької відстані, та з боку голови.
Фотозйомка трупа призначена для фіксації його
положення і пози. Звичайно цю зйомку роблять із двох бічних сторін. Зображенням трупа по можливості слід
займати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа у великому плані застосовується
спосіб фотографування панорамою з точок, де оптична вісь А–В повинна проходити по колінних суглобах, а вісь Б–Г – по
середині грудної клітини. Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на
знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім
великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати
масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрямок патьоків
крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть
використовуватися світлофільтри. Детальні знімки ран, синців, саден бажано
фіксувати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх колір має істотне
криміналістичне значення.
Фотографування
слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації
місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей.
Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об’єктів, потім окремо
фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на
місці події рекомендується така послідовність дій: спочатку фотографують
предмет, на якому виявлені сліди, потім взаємне розташування слідів, і останнє –
кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.
Фотозйомка слідів рук на місці події може бути
виконана різними способами. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук
фотографують у натуральний розмір, використовуючи подовжувальні кільця. Чітко
видимі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за правилами
репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозорому склі можна сфотографувати
при проникаючому штучному освітленні, спрямованому під кутом до оптичної осі
об’єктива. При цьому використовується «маска» із чорного паперу з отворами,
повторюючими форму слідів.
При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід
правильно встановити освітлення, для чого використовуються настільні лампи,
лампи спалаху або спеціальні освітлювачі. Фотокамера звичайно встановлюється на
спеціальний штатив.
Впізнавальна фотозйомказастосовується для фіксації зовнішності злочинців, з
метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та
ідентифікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення
осіб загиблих.
При зйомці
живих осіб звичайно виготовляють три погрудних знімки з зображеннями в 1/7
натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови
вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить також четвертий знімок –
вид спереду на повний ріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним – із
зображенням людини на повний ріст із поворотом усього корпуса вправо. На
знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору,
шарфа, окулярів, на третьому знімку – в тому вигляді, у якому вона була
затримана. Ретуш впізнавальних знімків не допускається.
Впізнавальна
зйомка трупа має свої особливості. Спотворене
обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення
обличчя полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» – у припудренні шкіри,
підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до
відновлення і «туалету» та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в
якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини.
Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва
профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою
необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя
трупа знімається з розплющеними очима.
Фотозйомка при
відтворенні обстановки і обставин події (під час слідчого
експерименту або перевірки показань на місці) застосовується для фіксації
найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв’язку
з конкретною матеріальною обстановкою. Так, залежно від виду і умов слідчої дії
існує необхідність шляхом фотографічної зйомки зафіксувати місце, обстановку та
умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій. При
слідчому експерименті через велику розмаїть дослідних дій і умов їх виконання
використовуються різні способи і методи зйомки. Причому зйомка провадиться до і
після реконструкції. Зокрема, при слідчому експерименті по встановленню
можливості бачити подію, що сталася, доцільно зафіксувати фотозйомкою місце
перебування особи в момент спостереження і місце, на якому відбувалася подія.
Якщо потрібно перевірити можливість переміщення якогось предмета крізь певний
отвір, спочатку слід сфотографувати окремо отвір, потім об’єкт, який будуть
переміщувати, і послідовно моменти цього процесу.
Фотографування при проведенні перевірки показань на
місці провадиться з метою наочної фіксації дій учасників на місцевості й у
приміщеннях, де згідно з показаннями раніше допитаної особи відбувалася подія
злочину чи її окремі обставини. За допомогою фотозйомки фіксуються об’єкти,
положення, стан і ознаки яких можуть об’єктивно підтвердити або спростувати
показання, що перевіряються. Шлях пересування, який показує особа, слід
фіксувати панорамним методом або частинами – за напрямком руху.
У криміналістичній літературі мають місце
рекомендації щодо процедури і послідовності застосування фотозйомки під час
перевірки показань на місці. Так, фотозйомкою рекомендується фіксувати:
1) місце або вихідну точку, звідки розпочинається
перевірка показань;
2) окремі ділянки маршруту і розташування учасників
слідчої дії;
3) орієнтири, на які вказує особа, показання якої
перевіряються;
4) місця, де виявлені сліди і предмети;
5) особливості слідів і предметів, виявлених при
перевірці.
Фактична обстановка фіксується з урахуванням
одержаних пояснень. Якщо такі пояснення супроводжуються діями, які мають
значення для справи, то вони також підлягають фотозйомці.
Фотозйомка при
проведенні обшуку передбачає використання орієнтуючої,
оглядової, вузлової і детальної зйомок. Фотозйомка при обшуку доцільна для
фіксації місця розташування об’єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку,
схованок, їх особливостей, будови. При необхідності застосовується масштабна
зйомка. Документи фіксуються за правилами репродукційної зйомки.
Фотозйомка при
пред’явленні для впізнання провадиться з метою фіксації запропонованих для
впізнання об’єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність
добору об’єктів і дозволяє зафіксувати низку ознак, за якими об’єкт був
упізнаний.
Запропоновані для впізнання речі фотографують
пронумерованими. До них прикріплюють (або біля них розміщують) бирки з чіткими
контрастними номерами. Спочатку фотографують усі пред’явлені предмети, а потім
упізнаний предмет із биркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі)
ознаки об’єкта, за якими він був упізнаний. Індивідуальні особливості
фотографуються великим планом із масштабною лінійкою (сліди зносу або ремонту,
переробки, пошкодження тощо).
При пред’явленні для впізнання людей доцільно
сфотографувати всіх пред’явлених осіб (спочатку на повний зріст, а потім
крупнішим планом – по груди). Після цього окремо фіксується упізнана особа.
Якщо особа була упізнана за якими-небудь індивідуальними ознаками, то їх
необхідно зафіксувати за допомогою масштабної фотозйомки (наприклад, родимку
або шрам на обличчі).
Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна,
вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомка.
Панорамна
фотозйомка полягає в суворому послідовному фотографуванні частин
місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих
споруд і окремих великих об’єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану.
Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке
називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і ярусну панораму.
При лінійній панорамній зйомці камера переміщується
по прямій лінії уздовж об’єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний
наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього.
Кругова панорамна зйомка доцільна у тих випадках,
коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об’єкти.
Фотографування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру
повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується
встановлювати на штатив, використовувати спеціальну головку з градуйованою
шкалою. При зйомці необхідно забезпечувати часткове перекриття попереднього
кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається наступним, повинна
становити 10–15 % його площі. Повна кругова панорама являє собою зображення
місцевості по колу (360°).
На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється
поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; застосовується для фіксації
високих об’єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним
внаслідок збільшення відстані до частини об’єкта, що знімається.
Щоб панорамний знімок мав високу якість, усі
фрагменти мають бути однаковими за щільністю. Тому рекомендується фотографувати
всі частини об’єкта в однакових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму
провадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином,
щоб на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі та не було б
відсутності зображень окремих частин об’єкта.
Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою
загального призначення або панорамним фотоапаратом.
Вимірювальна
зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна
визначити розміри сфотографованих об’єктів і відстані між ними. Така зйомка
виконується з масштабною лінійкою. Лінійка розміщується поруч зі слідом або
предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення
предмета і лінійки у тому вигляді, яким воно було в дійсності, і не потребує
будь-яких пояснень. При зйомці об’ємних предметів лінійку піднімають за
допомогою підкладок до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об’єктива
фотоапарата має бути перпендикулярна площині об’єкта і спрямована в його центр.
Стереоскопічна
зйомка – це метод одержання знімків, який дозволяє повніше
сприймати об’єм сфотографованих предметів. Об’єкт фотографується з двох різних
точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють
стереопару, яку розглядають через стереоскоп.
Використання стереоскопічної зйомки в слідчій
практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка якої являє
собою складне накопичення значної кількості речей і предметів.
Репродукційна
фотозйомка – це система прийомів фіксації площинних об’єктів. Вона
застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів
(документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). При такому
фотографуванні дотримуються правил масштабної зйомки, що забезпечує високу
точність копії. У процесі репродукційної зйомки необхідно:
а) рівномірно освітлювати всю поверхню об’єкта;
б) забезпечити паралельність взаємного розташування
негативного матеріалу і об’єкта;
в) оптична вісь об’єктива повинна проходити через
центр об’єкта.
Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або
звичайної фотоапаратури, для чого використовують репродукційні установки
портативні (РУ-2, РДУ, С-64) та стаціонарні (МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2»,
«Уларус»).