Синергетичні параметри порядку в політичному розвитку транзитивних, індустріальних та постіндустріальних суспільств
Синергетичні параметри порядку в політичному розвитку транзитивних, індустріальних та постіндустріальних суспільств
Для багатьох складних систем характерне явище самоорганізації. Воно призводить до того, що дуже часто для характеристики об’єкта, який описується великим або навіть нескінченним числом величин, виявляється достатньо всього кілька змінних, так званих параметрів порядку. Ці параметри «підпорядковують» інші змінні, визначаючи їх значення.
Поява нової системи пов’язана з втратою стійкості і переходом початкової системи в новий стійкий стан. Процес переходу носить назву – біфуркація. У цьому випадку відбувається зміна структури системи. Зміни, що відбуваються близько до точок нестійкості, залежать від ряду відносно небагатьох факторів, які називаються параметрами порядку (ПП) і визначають поведінку підсистем динамічної системи, як би “підпорядковуючи” її деякій єдиній структурі поведінки. У свою чергу, самі підсистеми формують ПП, виникає круговий причинний зв’язок. Виникнення ПП пов’язано із взаємодією і конкуренцією підсистем.
Будь-яка система в організаційному плані є ієрархією підсистем. Параметри порядку, що формуються в системі вищого рівня ієрархії, стають керуючими параметрами для підсистем нижчого рівня.
Сучасний етап історії людства кардинально відрізняється від усіх інших історичних епох. Глобальний демографічний перехід змінив хід історичних процесів до невпізнання. Якщо в більшості країн чисельність населення в наші дні відносно стабільна або стабілізується, то розвиток аграрних імперій зазвичай переривалась соціально-демографічними колапсами, тобто періодами депопуляції, за кожним з яких стоять сотні тисяч, а іноді мільйони людських трагедій. (Пов’язано це було багато в чому з тим, що до самого недавнього часу людство знаходилося в т.зв. «мальтузіанській пастці»)
Під «мальтузіанською пасткою» розуміється типова для доіндустріальних товариств ситуація, коли зростання засобів існування не супроводжується в довгостроковій перспективі зростанням виробництва на душу населення і поліпшенням умов існування переважної більшості населення, що залишається на рівні, близькому до рівня голодного виживання.
Тему мальтузіанства розвили, але дещо в іншій площині такі вчені як А. В. Коротаев, Д. А. Халтуріна, С. В. Кобзева, Ю. В. Зінькіна. Група вчених прийшла до висновку, що коли населення якоїсь країни виходить з пастки, то існує ймовірність того що, вони знову потраплять туди. Тобто, коли загалом активність приросту населення майже зупинилась (більш ніж 1% приросту, тобто впала смертність малюків та дітей), рівень продовольства на душу населення збільшився, здавалося криза минула. Проте приблизно через 14 років, коли діти досягнуть працездатного віку з’явиться нова проблема, яку автори називають «пастка при виході з пастки». Суть проблеми полягатиме в тому що з’явиться велика кількість молоді, яку автори називають «молодіжний бугор». У зв’язку з тим що держава не передбачала різкої появи великої кількості робочих місць, можуть виникнути спалахи агресії та насилля, адже не варто забувати, що молодь, це саме той прошарок населення, який здатен на радикальні міри. В результаті «мальтузіанської пастки» більшість молоді з села іммігрує до міста, щоб покращити власний рівень життя, тим самим підвищується рівень урбанізації.