Розвиток наукових знань в Київській Русі. Право
Розвиток наукових знань в Київській Русі. Право
Поява і поширення писемності та розвиток освіти на русі позитивно вплинули на процеси розвитку наукових знань. Науковими центрами Були Київ, Новгород, а поряд з ними Полоцьк, Чернігів, Галич. Там існували школи, в першу чергу засновані духовенством. Серед них було багато вчителів, письменників, ораторів, художників, літописців, творців тодішньої української науки, яка, як і вся давня культура, перебувала спершу в повній залежності від Візантії, що на той час, поряд з Римом, мала славу другого світового центру науки та літератури.
Осердям тогочасної науки була, звичайно, теологія, часто забарвлена філософським змістом. Її твори пов’язувались не тільки з думками святих отців Церкви й античної філософії (характерною щодо цього є полеміка Клима Смолятича з Хомою близько 1147 року про використання теології Гомера, Платона й Арістотеля), а й з власною народною мудрістю та її оригінальним світоглядом. Спираючись на теологію й міфологію, тогочасна наука опрацьовує також інші галузі знання — історію, право, природознавство, математику, астрономію — в таких більш-менш обсягах, як це було у Візантії та західноєвропейських країнах. В історичних знаннях виділяються переклади візантійських хронік І. Малали, Г. Амартоли і Г. Сінкела, “Історії Палестини” Йосифа Флавія; природознавству присвячений “Шестоднев” Василя Великого та перероблений болгарським екзархом Іоанном, у якому характеризуються окремі царства природи відповідно до днів їх творення за Біблією; про різних тварин, почасти про рослини та каміння оповідає “Фізіолог”, а “Космографія” Козьми Індикоплова подає загальну характеристику світобудови. Церковне право розроблялося в багатьох “кормчих” книгах. Поширеними були й збірники статей енциклопедичного характеру (“Ізборники” князя Святослава 1073 і 1076 pp.) та збірники афоризмів (“Пчела”, “Ізмарагд”, “Златая цепь” тощо). Осердям тогочасної науки була,звичайно, теологія, забарвлена філософським змістом. Спираючись на теологію і міфологію, тогочасна наука опрацьовує також історію, право, природознавство, математику, астрономію.
В історичних заннях виділяються переклади візантійських хроні Природознавству присвячений «Шестоднєв». Поширеними були збірники статей енциклопедичного характеру, збірники афоризмів («Пчела», «Ізмарагд») Вітчизняні оригінальні наукові досліди в цей час розпочинадися в таких ділянках науки, якими Візантія не цікавилася. На сторінках літопису літописець додає свій виклад про походження словян, їхню мову. Успішнь розв історична наука На зразок історичних хроні Візантії розробляється наше літописання. Найстаріший літопис «Велесова книга»
Найстаріший словянський правовий кодекс 11-12 ст. «Руська правда» – свідчить про довголітню його підготовку Ця збірка законів князя Ярослава та його наступників лягля в основу Литовського статуту. Треба згадати і про медицину. Першими лікарями були ворожбити і знахарі, віщуни. Лікували замовлянням і закликанням Існувала медицина, що передбачала водолікування, термотерапію. Згадки є про хірургічне втручання до організму.