28. Поль Відаль де ла Блаш та його «принципи географії людини»
Поль Відаль де ла Блаш та його «принципи географії
людини» (концепція поссибилізму)
Засновником французької географічної
школи вважається Поль Відаль де ля Блаш (1845—1918). Беззаперечним є вплив на формування його поглядів
Ф. Ратцеля, однак з багатьма ідеями німецької геополітики В. де ля Блаш не погоджувався.
Зокрема, він вважав перебільшеною роль природних факторів (грунту) у розвитку держав.
За де ля Блашем, найважливішим географічним
фактором є людина, її воля.
Людина – це активний географічний
фактор, на відміну від пасивного природного фактора території,.
Він різко критикував Ратцеля за
його переоцінку природного і просторового чинника у розвитку держави. В результаті
ним був вироблений новий підхід до оцінки геополітичних процесів – поссибилізм. Згідно поссибилізму, географічне
положення може перетворитися на реальність, стати справді політичним фактором, але
залежить це від людини, яка проживає в межах даного простору.
Блаш вважав, що базисом взаємодії
держав мають бути інтереси людини, а в перспективі кожен з жителів Землі має усвідомити
себе «громадянином світу».
Головний елемент його теорії – категорія
локальності розвитку цивілізації. Її основу складають окремі осередки, які
є першоцеглинами, елементами цивілізації. Вони являють собою невеликі групи людей,
які складаються у взаємодії людини з природою. У цих первинних клітинах – громадських
осередках – поступово формуються певні “образи життя”.
Взаємодіючи з навколишнім середовищем,
людина росте, розвивається.
Для оцінки геополітичного положення
великих держав Відаль де ла Блаш використовував позиційний принцип. Німеччина
просторово заблокована іншими великими державами Європи. Інше географічне положення
займають Великобританія і Франція, які мають великі колонії в усьому світі і вільний
вихід до океану; США, які можуть здійснювати меридіональну експансію, а також Росія,
яка має в своєму розпорядженні азіатські території. У здавленості Німеччини з усіх
боків і незнаходження нею просторового виходу «своїх енергій» французький географ
бачив головну загрозу миру в Європі.
Особливість геополітичних поглядів
де ля Блаша полягає в тому, що він вважав неминучим поступове подолання протиріч
між морськими і континентальними державами. В основі цього подолання лежать принципово
нові відносини між Сушею і Морем. Континентальні території по мірі насичення їх
мережею комунікацій стають все більш проникаючими і орієнтуються у своєму розвитку
в бік морських шляхів. Море, в свою чергу, все більше стає залежним від зв’язків
з континентальними районами. Взаємопроникнення Суші і Моря стає універсальним процесом.
Суть основних ідей В. де ля Блаша
розкрита у працях: “Картина географії Франції” (1903), “Східна Франція”
(1917), “Принципи географії
людини” (1922).