План ГОЕЛРО та будівництво Запорізької ГЕС
План ГОЕЛРО та будівництво Запорізької ГЕС
План ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії) передбачав будівництво
електростанцій, заводів в Україні (реалізація цього плану вимагала надмірної
витрати матеріальних ресурсів).
21 лютого 1920 р. за ініціативою В.І.
Леніна була створена Державна комісія з електрифікації Росії (ГОЕЛРО). У грудні 1920 року розроблений комісією план електрифікації всієї країни був
схвалений на VIII Всеросійському з’їзді Рад.
За планом поблизу міста Олександрівськ (нині м. Запоріжжя, Україна)
планувалося будівництво великої гідроелектростанції – Олександрівської станції.
Пізніше в плані ГОЕЛРО також використовувалося і інша назва станції – Дніпровська
гідроелектричних станцій (ДніпроГЕС). Станція повинна була дозволити низку
народо-господарських проблем півдня України:
- забезпечити наскрізну навігацію уздовж всієї протяжності річки. Для цього
за допомогою греблі затоплялася порожисті частина річки, що розтягнулася майже
на 100 км від Катеринослава до Олександрівська (нині – Дніпропетровськ і
Запоріжжя) і поряд з греблею створювався внутрішній каботажний порт, що
дозволяє плавання великим морським судам від Чорного моря до Києва. - забезпечити дешевою електроенергією Криворізький рудний район,
Катеринославський промисловий район, Херсон, Миколаїв і північну частину
Кримського півострова. У м. Олександрівську планувалося створити великий
металургійний, машинобудівний комплекс.
ГОЕЛРО був планом розвитку не однієї енергетики, а всієї економіки. У ньому
передбачалося будівництво підприємств, що забезпечують ці будівництва всім
необхідним, а також випереджаючий розвиток електроенергетики. І все це
прив’язувалося до планів розвитку територій. Серед них – закладений у 1927 році
Сталінградський тракторний завод. У рамках плану також почалося освоєння
Кузнецького вугільного басейну, навколо якого виник новий промисловий район.
Радянський уряд заохочував ініціативу приватників у виконанні ГОЕЛРО. Ті, хто
займався електрифікацією, могли розраховувати на податкові пільги і кредити від
держави.
План ГОЕЛРО, розрахований на 10-15 років, передбачав будівництво 30
районних електричних станцій (20 ТЕС і 10 ГЕС) загальною потужністю 1750000
кВт. У числі інших намічалося побудувати Штерівська, Каширському,
Нижегородську, Шатурському і Челябінську районні теплові електростанції, а
також ГЕС – Нижегородську, Волховського (1926), Дніпровську, дві станції на
річці Свір та ін У рамках проекту було проведено економічне районування,
виділено транспортно- енергетичний каркас території країни. Проект охоплював
вісім основних економічних районів (Північний, Центрально-промисловий,
Південний, Приволзький, Уральський, Західно-Сибірський, Кавказький і
Туркестанський). Паралельно велося розвиток транспортної системи країни
(магістралізація старих і будівництво нових залізничних ліній, спорудження
Волго-Донського каналу). Проект ГОЕЛРО поклав основу індустріалізації в Росії.
План в основному був перевиконаний до 1931. Вироблення електроенергії в 1932
році в порівнянні з 1913 роком збільшилася не в 4,5 рази, як планувалося, а
майже в 7 разів: з 2 до 13,5 млрд кВт/рік.
У музеї В.І. Леніна в Москві зберігаються справжні документи і матеріали
про Дніпрогес: серед них прийняте в 1921 році постанова Ради Праці і Оборони
«Про будівництво Дніпрогесу» про початок практичної реалізації плану ГОЕЛРО.