Людина, особистість, громадянин в сучасному коституціоналізмі

Людина, особистість, громадянин в сучасному коституціоналізмі

Основою суспільства є людина. Пріоритетність людини як найвищої соціальної цінності є змістом другого розділу Конституції України, що має назву “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина“. Інтересам людини, захистові її прав і свобод підпорядкована чітка організація державної влади та місцевого самоврядування. Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність.

За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах, підкреслюється у ст. 21 Конституції.

Поняття «особистість» уживається в значенні соціальної характеристики суб’єкта. Особистість-це індивідуально певна сукупність соціально значущих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Так, людина народжується в певній сім’ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і при різних обставинах свого життя спілкується з різними представниками суспільства, в якому живе, вчиться, працює.

Законодавчо встановлені права, свободи і обов’язки особистості складають її правовий статус.

Слово “громадянин” позначає фізичну особу, чий правовий статус обумовлений належністю до тієї або іншої держави. Громадяни в кожній країні становлять найчисленнішу категорію населення. Саме вони наділені правами і свободами в найбільш широкому обсязі. Однак якщо права людини випливають із самої її природи і не можуть бути чим-небудь обумовлені, то права громадянина визначаються фактом громадянства.  

Загальним для понять «особистість» і «громадянин» є те, що вони підносяться до однієї і тієї ж людини, однак поняття «особистість» позначає її місце в суспільстві, а поняття «громадянин» – в державі.