Поняття, система і класифікація державних соціальних стандартів
Поняття, система і класифікація державних соціальних стандартів
Державні соціальні стандарти — це встановлені законами,
іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс,
на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Складовими цих стандартів виступають соціальні норми, соціальні нормативи та
нормативи витрат (фінансування). Соціальні норми — показники необхідного
споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Соціальні
нормативи — показники забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними,
соціально-культурними послугами. Нормативи витрат (фінансування) — показники
поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення
задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і
нормативів.
Метою встановлення державних соціальних стандартів і
нормативів є:
1) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних
соціальних гарантій громадян, передбачених Конституцією України;
2) визначення
пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в
матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
3)
визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетних коштів і коштів
соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання
соціальної сфери. Ці державні соціальні стандарти обов’язково враховуються при
розробці програм економічного і соціального розвитку.
Класифікація соціальних нормативів здійснюється за
характером задоволення соціальних потреб та за рівнем задоволення цих потреб.
За першим критерієм виділяють:
1) нормативи споживання — розміри споживання в
натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, місяць, день) продуктів
харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
2) нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в особистому споживанні
предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території
мережею закладів охорони здоров’я, освіти, підприємств, установ, організацій
соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та
житлово-комунальних послуг;
3) нормативи доходу — розмір особистого доходу
громадянина або сім’ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що
обчислюється на основі визначення вартості величини набору нормативів
споживання та забезпечення.
За другим критерієм соціальні нормативи
поділяються:
1) на нормативи раціонального споживання — рівень, що гарантує
оптимальне задоволення потреб;
2) нормативи мінімального споживання — соціально
прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та
послуг з огляду на соціальні або фізіологічні потреби;
3) статистичні нормативи
— нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або
забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних
груп
Державні соціальні стандарти і нормативи, як правило,
формуються, встановлюються і затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального
партнерства
За сферою застосування розрізняються такі види державних
соціальних стандартів і нормативів:
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення(для визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці,
виплат за обов’язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання
інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їхніх
розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної
політики);
Державні соціальні нормативи у сфері соціального
обслуговування (для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки
інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та
інших осіб, які потребують соціальної підтримки);
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального
обслуговування (для визначення державних гарантій щодо надання
житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні
послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на
житло);
Державні соціальні нормативи у сфері транспортного
обслуговування та зв’язку (для визначення норм забезпечення транспортом
загального користування, показників якості транспортного обслуговування і норм
забезпечення населення послугами зв’язку);
Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення
навчальними закладами (включають:
а) перелік та обсяг послуг, що надаються
державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої,
професійно-технічної та вищої освіти;
б) нормативи граничного наповнення
класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних
працівників у навчальних закладах;
в) норми матеріального забезпечення
навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального
забезпечення учнів);
Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування
закладами культури (включають:
а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які
надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами
культури;
б) показники якості надання населенню послуг закладами,
підприємствами, організаціями та установами культури;
в) нормативи забезпечення
населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури);
Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування
закладами фізичної культури та спорту (включають:
а) перелік та обсяг
безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури,
спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;
б) нормативи забезпечення
населення закладами фізичної культури та спорту);
Державні соціальні нормативи у сфері побутового
обслуговування, торгівлі та громадського харчування (включають:
а) нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
б) показники якості надання побутових послуг;
в)
нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського
харчування;
г) показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств
громадського харчування).