Предмет, метод, завдання та структура судової бухгалтерії

1. Предмет, метод,
завдання та структура судової бухгалтерії

Предметом судової бухгалтерії є негативні зміни в
господарській діяльності підприємств і організацій, викликані будь-якими
деструктивними факторами. Дисципліна розробляє спеціальні прийоми виявлення
негативних явищ, методику використання економічних і бухгалтерських знань у
слідчій та судовій практиці. Судова бухгалтерія тісно пов’язана з такими
економічними та юридичними дисциплінами, як бухгалтерський облік, економіка
галузей народного господарства, аналіз господарської діяльності, ревізія і
контроль господарської діяльності, кримінальний процес, кримінальне і цивільне
право, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність.

Судова
бухгалтерія виконує такі основні завдання:

• формування у слухачів та студентів наукового
підходу до аналізу фінансово-господарської діяльності;

• поєднання теоретичних знань в обліково-економічній
сфері з практичними навичками та уміннями у правоохоронній діяльності;

• оволодіння методикою використання
обліково-бухгалтерських документів при виявленні корисливих злочинів
економічної спрямованості та різними формами застосування спеціальних економічних та
бухгалтерських знань у юридичній практиці.

Розвиток судової бухгалтерії як економіко-правової
дисципліни нероздільно пов’язаний із створенням її методології, що включає в себе систему загальнонаукових і
часткових методів та прийомів дослідження.

Загальнонаукові методи являють собою
сукупність принципів та категорій матеріалістичної діалектики і
загальнонаукової теорії пізнання. Вони базуються на використанні таких
прийомів, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання,
абстрагування і конкретизація. Загальнонаукові методи в практиці діяльності
органів внутрішніх справ найчастіше використовуються для розпізнавання та
виявлення ознак скоєння корисливих правопорушень.

Часткові
методи дослідження, розроблені на основі досягнень економічної та юридичної наук,
поділяються на аналітично-розрахункові і документальні.

До аналітично-розрахункових методів належать:
економічний аналіз, бухгалтерський аналіз, економіко-математичні методи,
відновлення натурально-вартісного обліку товарно-матеріальних цінностей, метод
зворотньої калькуляції, метод контрольного порівняння залишків.

Документальні методи включають у себе такі прийоми,
як: дослідження окремого документа, зустрічна перевірка, взаємний контроль.

Методи судової бухгалтерії не залишаються
незмінними, оскільки наповнюється новим змістом господарська діяльність в умовах
переходу до ринку, їх удосконаленню значною мірою сприяє зв’язок з методами
інших економічних та юридичних дисциплін.

Судова бухгалтерія використовує методи
судово-бухгалтерської експертизи, тобто методи дослідження
бухгалтером-експертом слідчих або судових матеріалів. Оскільки дисципліна
розробляє спеціальні методики виявлення негативних змін у господарській
діяльності, то доречно до її методів віднести й методи фактичного контролю.
Наприклад, при проведенні документальних ревізій або при документуванні
корисливих правопорушень ревізор чи оперативний співробітник можуть застосовувати
інвентаризацію, контрольний обмір, контрольну закупку, контрольний запуск
сировини у виробництво, лабораторний аналіз, комісійну прийомку та відвантаження
матеріальних цінностей.

Головне призначення методів судової бухгалтерії
полягає у виявленні різноманітних протиріч між відповідними економічними та
фінансовими показниками, які містяться в облікових документах.

Необхідність вивчення судової бухгалтерії у вищих
юридичних навчальних закладах правоохоронної спеціалізації, зокрема систе-ми
МВС, випливає із завдань дисципліни, які полягають у:

— всебічному
сприянні розвитку економіки України шляхом зміцнення державної законності у
всіх сферах господарювання;

— виявленні
та усуненні причин та умов, що сприяють скоєнню злочинів у галузях економіки;

— забезпеченні виконання завдань кримінального
судочинства; — розробці галузевих методик виявлення та розслідування роз
крадань та інших корисливих правопорушень;

Судову бухгалтерію як комплексну дисципліну
структурно можна поділити на три
частини.

У першій частині висвітлюються основні положення
судової бухгалтерії та основи бухгалтерського обліку.

У другій частині наводяться особливості обліку та
галузеві методики використання документів при виявленні та розслідуванні
корисливих злочинів.

Третя частина присвячена використанню спеціальних
економічних і бухгалтерських знань при виявленні та розслідуванні корисливих
злочинів, а саме при проведенні ревізії та судово-бухгалтерської експертизи за
ініціативою органів дізнання та досудового слідства.

2. Порядок призначення
судово-бухгалтерської експертизи

Порядок призначення судової експертизи в експертних
установах визначається Законом України «Про судову експертизу»,
Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним
кодексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз
та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Призначена судово-бухгалтерська експертиза є
важливою слідчою дією. Від чіткого та безпомилкового її проведення здебільшого
залежать якість і строки розслідування кримінальної справи.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається, якщо
перед слідчим (судом) після проведення ним певних слідчих дій (судового
розгляду) виникли конкретні запитання, вирішити які може лише спеціаліст, і в
справі є достатня кількість слідчого та документального матеріалу, необхідного для
дослідження експертом-бухгалтером.

Судово-бухгалтерську експертизу призначають як на
стадії попереднього розслідування, так і під час розгляду справи у суді.
Питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи вирішується у кожному
окремому випадку залежно від обставин справи.

Судово-бухгалтерська
експертиза призначається, якщо:

— висновки
ревізії суперечать матеріалам справи та для усунення суперечень потрібен
висновок експерта-бухгалтера;

— ревізором
не прийняті до обліку надані матеріально відповідальними особами документи,
акти про нестачу товарів — через їх неналежне оформлення, несвоєчасне надання;

— є обґрунтоване клопотання обвинувачуваного про
призначення судово-бухгалтерської експертизи;

— є протиріччя у висновках первинної та повторної
ревізій;

— методи, що
застосовуються ревізором для визначення мате- ріальних збитків, викликають
сумнів;

— така необхідність випливає з висновків експерта
іншої спеціальності. До експертної установи надсилається постанова (ухвала) про
призначення експертизи, а також об’єкти дослідження.

Призначена судово-бухгалтерська експертиза в
правоохоронній діяльності є процесуальною дією, яка має забезпечити додержання
прав обвинувачуваного в установленні істини.

3. Зміст та структура постанови
(ухвали) про призначення судово-бухгалтерської експертизи

Підставою для проведення судових експертиз є
передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи,
складений уповноваженою на те особою (органом), — постанова слідчого (судді)
або ухвала суду.

До експертної установи надсилається постанова
(ухвала) про призначення експертизи, а також об’єкти дослідження (протоколи
вилучення речових доказів тощо).

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи
вказуються такі дані:

— місце й дата винесення постанови чи ухвали;

— посада, звання та прізвище особи, назва суду, який
виніс постанову (ухвалу);

— назва справи та її номер;

— обставини справи, які стосуються експертизи,
підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам
якої доручається проведення експертизи;

— запитання, поставлені експертові;

— перелік об’єктів, що підлягають дослідженню,
порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення,
або посилання на переліки матеріалів, які є в справі;

— інші дані, які мають значення для проведення
експертизи, що викладено у посібнику.

У постанові (ухвалі) про призначення додаткової та
повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.

У постанові (ухвалі) про призначення комплексної
експертизи зазначаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких)
доручено її проведення, а за участі в її проведенні особи, яка не є
співробітником експертної установи, — її прізвище, ім’я та по батькові. Закон
України «Про судову експертизу» не встановлює структури постанови про
призначення експертизи.

Згідно з процесуальними нормами постанова
складається з трьох частин:

— вступної;

— описової;

— резолютивної.

У вступній частині вказуються дата і місце складання
постанови, посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові й установа, де працює
особа, що підписала постанову, найменування та номер кримінальної справи, по
якій призначається експертиза.

В описовій частині коротко викладаються факти справи
та обставини, у зв’язку з якими виникла потреба у спеціальних бухгалтерських
знаннях, а також особливості об’єкта дослідження, які можуть мати значення для
надання висновку. Закінчується ця частина формулюванням підстав для призначення
експертизи з посиланням на ст. ст. 75 та 196 КПК.

У резолютивній частині постанови вказується рід або
вид експертизи; формулюються питання, що виносяться на розгляд експерта,
призначається експерт або визначається судово-експертна установа, працівникам
якої доручено провадження експертизи; наводиться перелік матеріалів, які
надаються у розпорядження експерта.

4. Проведення
судово-бухгалтерської експертизи на стадії попереднього розслідування

Керівник
експертної установи або його заступник:

1) Отримує адресовані установі матеріали для проведення експертизи, перевіряє їх
відповідність вимогам Закону і письмово дає доручення на проведення експертизи
одному або кільком працівникам. Це доручення оформляється як завдання.

2) Установлює строки проведення експертизи. Розрахунок часу, необхідного для
проведення судово-бухгалтерської експертизи, визначається за обумовленою
формою.

Строк визначається після попереднього ознайомлення
експерта-бухгалтера з матеріалами справи. Попереднє ознайомлення має тривати не
більше п’яти днів.

Якщо експертиза не може бути виконана у встановлений
строк, керівник експертної установи доводить це до відома особи або органу, які
призначили експертизу, і встановлює, за погодженням з ними, додатковий строк.

Якщо проведення експертизи неможливе без надання
додаткових матеріалів, то про це складається клопотання за певною формою. Строк
проведення експертизи призупиняється з дня направлення цього клопотання до дня
отримання матеріалів або повідомлення про відмову в задоволенні клопотання.

3) Знайомиться з ходом і результатом досліджень,
що проводяться експертами, надаючи їм необхідну допомогу наукового і
методичного характеру, здійснює контроль за якістю і строками експертиз.

4) Після
закінчення експертизи перевіряє повноту дослідження і обґрунтованість висновків
експерта-бухгалтера, дотримання ним методичних рекомендацій, правильність оформлення
висновку.

5) Направляє разом з висновком
експерта-бухгалтера всі матеріали до органу, який призначив експертизу. У
проведенні судово-бухгалтерської експертизи на стадії попереднього
розслідування вирішуються питання щодо встановлення.

Слід зазначити, що обвинувачуваний відповідно до
норми КПК України має право бути присутнім, з дозволу слідчого, і під час
проведення експертизи.

У разі призначення експертизи він має право:

— заявити
про відвід експерту, обраному слідчим;

— просити
про призначення експерта з числа осіб, указаних ним;

— подати
додаткові питання для отримання на них висновку експерта;

— подати
документи і з дозволу слідчого дати пояснення експерту.

Строки проведення експертиз установлюються
керівником експертної установи (її структурного підрозділу).

Проведення судово-бухгалтерської експертизи на
стадії попереднього розслідування може бути здійснене:

— в експертній установі, яку визначено для
проведення дослідження;

— у приміщенні органу дізнання.

5. Історичні
аспекти розвитку судово-бухгалтерської експертизи

Спеціальні знання з бухгалтерського обліку,
фінансів, економіки застосовувалися під час розгляду справ у судах ще на початку
XX століття.

Облік виник у Давньому Єгипті, Вавилоні, Єрусалимі,
коли царський контролер (експерт) підтверджував достовірність звіту
пожертвувань, складеного головним жерцем. В
епоху Відродження книги подвійної бухгалтерії Луки Пачолі використовувались у
судах для перевірки достовірності даних обліку. В Англії судово-бухгалтерська
експертиза з’явилась, коли почали запроваджувати посади контролерів-аудиторів.

На всіх стадіях розвитку теоретики бачили в
експертизі інструмент, необхідний для провадження слідства і суду, а експерта
вважали науковим свідком.

У 1921 р. в Петрограді при Північно-Західній
торговельній палаті було створено відділ обліково-фінансових експертиз, який у
подальшому був реорганізований в інститут відповідальних бухгалтерів, а 1923 р.
при Московському відділенні Російського технічного товариства для проведення
експертиз за завданнями судів у складі відділу обліку господарської діяльності
було організовано бюро бухгалтерської експертизи і консультацій. Такі зміни
відбувались у цій системі і в Україні.

Робота щодо організації бухгалтерської експертизи
вдосконалювалась, створювалися відповідні підрозділи. Зокрема, у 1925 р. при
Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР, насамперед з числа
спеціалістів, що працювали в державних організаціях, було створено Інститут
державних бухгалтерів-експертів.

Один з основних етапів становлення та подальшого
інтенсивного розвитку цієї галузі знань припадає на кінець 40-х рр. 04.06.1947
р. Президією Верховної Ради СРСР був ухвалений Указ «Про кримінальну відповідальність
за розкрадання державного і громадського майна».

Виконання цього Указу стало причиною збільшення
кількості справ з розслідування господарських злочинів, що, у свою чергу, вимагало
значно ширшого застосування спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку і
звітності та одержання доказів у формі висновків експертів-бухгалтерів.

Отже, виникла необхідність створення відповідної
експертної установи.

Розпорядженням Голови Ради Міністрів СРСР при
Міністерстві фінансів СРСР було створено Бюро державної бухгалтерської
експертизи з філіями при міністерствах фінансів союзних та автономних республік
і фінансових органах на місцях. Діяльність Бюро бухгалтерської експертизи
регулювала низка нормативно-правових документів: положення про Бюро державної
бухгалтерської експертизи при Міністерстві фінансів СРСР, ухвалене Радою
Міністрів СРСР 19.05.1952 р., інструкція Міністерства фінансів щодо
застосування цього положення, а також порядок розрахунків за бухгалтерські
експертизи.

Згідно із зазначеними Положеннями та Інструкцією
були сформовані Бюро бухгалтерської експертизи та його філії з постійними
штатними кадрами експертів-бухгалтерів у республіках, у тому числі й в Україні,
а також областях та містах Москві і Ленінграді.

Зазначеним Положенням на Бюро та його філії покладалась
функція з проведення бухгалтерських експертиз у кримінальних і цивільних
справах за завданнями органів розслідування, прокуратури, судів та арбітражу.

У 1957 р. Радою Міністрів УРСР республіканську філію
було перетворено на Бюро державної бухгалтерської експертизи при Міністерстві
фінансів УРСР з філіями при обласних відділеннях. А 02.02.1957 р. Радою
Міністрів УРСР ухвалено постанову № 111 «Про Бюро державних бухгалтерських
експертиз при Міністерстві фінансів України». Відповідно до цієї постанови Міністерством
фінансів України було видано Інструкцію від 20.06.1957 р. № 1 щодо застосування
зазначеної постанови. Для поліпшення діяльності Бюро та координації функцій постановою
Ради Міністрів УРСР від 04.01.1970 р. Бюро і його обласні філії в повному
складі штатних працівників підпорядковано Міністерству юстиції України.

Зі становленням Бюро бухгалтерської експертизи
розпочався новий етап розвитку судово-бухгалтерської експертизи в Україні.
Міністерством юстиції України за погодженням з Прокуратурою та Верховним Судом
України було розроблено Інструкцію «Про
порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз в Бюро державної
бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції України» від 30.12.1974 р.
Це був перший в Україні нормативно-правовий документ, яким визначались
процесуальні, організаційні, правові засади призначення та проведення
бухгалтерських експертиз.

Протягом трьох десятиліть підпорядкування
бухгалтерської експертизи Міністерству юстиції України структура і функції Бюро
та його філій зазнали певних змін: обласні філії Бюро були перетворені на
міжобласні та їх експертні підрозділи, за якими закріплювались зони
обслуговування відповідних територій.

У квітні 1990 року республіканське Бюро було
ліквідовано, а кадровий склад експертів-бухгалтерів Бюро та міжобласних філій з
відповідними функціями передано до Київського і Харківського науково-дослідних
інститутів судових експертиз та Одеської лабораторії південного регіону
України.

Після ухвалення 1994 р. Закону України «Про
судову експертизу» значно розширилася система науково-дослідних
інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, у 1995 р. на
базі лабораторій та відділень було створено Донецький, Львівський та Одеський
науково-дослідні інститути судових експертиз, а на їхні відповідні підрозділи
покладено функції з виконання судово-бухгалтерських експертиз.

За ці роки лабораторії судово-бухгалтерської
експертизи значно розширили коло розв’язуваних ними завдань, почали проводити
складні та нові види економічних досліджень. Експерти-бухгалтери оволоділи
новими економічними спеціальностями з дослідження документів про фінансово-кредитні
операції, економічну діяльність підприємств і організацій.

Рішенням Президії науково-консультативної та
методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України
від 30.01.2001 р. судово-бухгалтерську експертизу було перейменовано на судово-економічну.

Сучасне тлумачення
судово-бухгалтерської (судово-економічної) експертизи полягає в тому, що в її
функції входять економічні дослідження конфліктних ситуацій у господарській
діяльності, які стали об’єктами розслідування правоохоронними органами для
усунення та запобігання їм у майбутньому.