Три головні питання філософії по І. Канту. Їх зв’язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії

Три головні питання філософії по І. Канту.
Їх зв’язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії

В книзі німецького філософа Канта „Критика чистого розуму” він ставить три знамениті запитання: „що я можу знати ”, „що я повинен робити ”, „на що я можу сподіватися ”. Ці три питання, по Канту, поєднуються і знаходяться в останньому, четвертому питанні: Що таке людина Ні на одне з цих питань немає остаточної і вичерпної відповіді. Люди кожної нової епохи дають свої відповіді, наново осмислюючи своє власне положення у світі. Виходячи із сказаного, слід відповісти на ключове для антропологічних досліджень питання: яке місце людини у світі

Перша відповідь була характерна для періоду античності – це відповідь космоцентрична. Вона означавє, що Космос – світовий лад – це живе тілесне ціле, а людина – мікрокосм, маленька модель єдиного одухотвореного всесвіту.

Друга відповідь – теоцентрична. Він типовий для середньовіччя. У витоків історії стоїть єдиний Бог-творець, що створив світ ні з чого. Людина створена за образом і подобою божою, він, як і творець, наділений свободою волі. Проте людина гріховна, оскільки чинив опір волі творця. Бог – промислитель і суддя усіх людських справ.

Третя відповідь – антропоцентрична. Він панує у філософії з початку Нового часу і по сьогоднішній день. Антропоцентризм виходить з того, що ми нічого вцілому не знаємо у світі, окрім самих себе, і на весь світ дивимося тільки через призму власне людських потреб і інтересів. Антропоцентризм прославляє людину, але він багатий суб’єктивізмом, практичною і пізнавальною самозамкнутостью.

Питання про природу людини – також один з центральних у філософській антропології – це питання про його емпіричну (природному) відмінність від усіх інших живих істот, а питання про його суть – це питання про ті його глибинні якості, які визначають його специфіку і зовні проявляються в рисах, властивих “природі”.

Зв’язок цих питань з структурою філософії полягає в тому, що такі структурні елементи філософії, як онтологія( вчення про першооснову буття, відповідає на пит. „що таке світ і яке місце людини у світі ”), гносеологія(вчення про пізнання відповідає на пит.”що я можу знати, що таке пізнання, що я можу пізнати ”) та антропологія ( вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури) ставить перед собою основне питання „Хто така людина”, „Яке місце займає людина ”)

Для того щоб дати відповідь на всі ці запитання повинен відбуватися процес усвідомлення цих питань(обдумування), а потім ці думки матеріалізуються у наших діях, вчинках і процесах. „Що я можу знати ” – самосвідомість, Аксіологія, „що я повинен робити ” – усвідомлення всесвітом самого себе, дисципліна Праксеологія(наука про ефективність людської діяльності), „на що я можу сподіватися ” – буття, гносеологія та логіка.