Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення

Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення

У філософії агностицизм не є самостійною і цілісною концепцією, а являє собою лише критичну позицію в пізнанні – як відносно явищ, так і щодо методів. Тобто агностик може належати до будь-якої філософської школи, яка не наполягає на можливості пізнання абсолютної істини. Найбільш органічно агностицизм пов’язаний з позитивізмом у всіх його проявах. Агностицизм повністю несумісний з будь-якими ідеалістичними і метафізичними течіями філософії, тому що заперечує їх головну теза – провідну роль свідомості.

Філософи ідеалісти стверджували, що набутий досвід ознайомлює нас тільки з відчуттями, тому ми не можемо знати, наскільки суб’єктивна оцінка відповідає об’єктивній реальності навколо нас, але навіть і те, чи існує вона взагалі поза наших відчуттів. І. Кант допускав також існування речей поза нашою свідомістю, неусвідомлених – «які існують самі в собі», і вважав, що наше пізнання не поширюється далі явищ і феноменів. Діалектичний матеріалізм вважав, що гносеологічною підставою «А.», є абсолютизація відносності, то що історично зумовлено людським пізнанням на кожному етапі його розвитку. Соціальні ж причини сучасного «А.», мабуть криються в конфлікті ідей – спробі внутрішнього примирення релігійного та наукового світогляду, або у скруті вибору ідей.

У той же час, деякі філософські школи, що позиціонують себе як матеріалістичні, заперечують принципи агностицизму.Наприклад, діалектичний матеріалізм прямо заперечує основне положення агностицизму – неможливість пізнання об’єктивної реальності, через суб’єктивний досвід.