Філософія про сутність людини. Потреби та інтереси. Найважливіші умови формування сутності людини

Філософія про сутність людини. Потреби та інтереси. Найважливіші умови формування сутності людини

Людину слід розглядати не з точки зору абсолютного приману об’єктивної чи суб’єктивної реальності, а з позиції єдності об’єктивного і суб’єктивного, скінченного і нескінченного. Відповід-но призначення людини – це прагнення до єдності, гармонії об’єктивного і суб’єктивного, скінченного і нескінченного в собі і в світі. Субстратні рівні людини (природне, суспільне, внутрішній і духовний світ) не слід протиставляти й абсолютизувати. Сутність людини не в одному з них, а у суперечливому поєднанні обох, в постійній гармонізації взаємо-впливів між цими рівнями, що і визначає характер людської цінності. природне в людині не зводиться до безпосередньо біологічного, а має в собі безконечність космосу.

Потреби відображають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу, від соц. середовища. Є два види потреб: природні (нестатки людини як біологічної істоти, потреби одягу, життя, їжі тощо), соціальні (створені сус-вом) (продукти сусп.життя і рівня розвитку, потреби духовної культури, спілкування з іншими людьми тощо). Залежно від можливостей індивід діє цілеспрямовано з метою задоволення тієї чи іншої потреби в конкретній соц.с-мі. Тут же появляється інтерес обоби, його зміст. В понятті інтерес фіксується по-перше становище люд.в сус-ві, змістовна ха-ка її в залежності від діяльності інших людей, спроби використати соціальні відносини, соц-і інститути, що складаються в сус-ві для задоволення виникаючих потреб. Усвідомлення потреб та інтересів особою ніколи не буває абсолютно адекватним їх об’єктивному змісту.