Співвідношення понять ”людина”, ”індивід”, ”особистість”
Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість”
Поряд з поняттям “особистість” вживаються терміни “людина”, “індивід”, “індивідуальність”. Змістовно ці поняття переплетені між собою.
Людина – це родове поняття, яке вказує на віднесення істоти до вищого ступеня розвитку живої природи – до людського роду. У понятті “людина” стверджується генетична зумовленість розвитку власне людських ознак і якостей.
Індивід – це одиничний представник виду “homo sapiens”. Як індивіди люди відрізняються один від одного не тільки морфологічними особливостями (такими, як зростання, тілесна конституція і колір очей), але і психологічними властивостями (здібностями, темпераментом, емоційністю).
Індивідуальність – це єдність неповторних особистісних властивостей конкретної людини. Ця своєрідність його психофізіологічної структури (тип темпераменту, фізичні та психічні особливості, інтелект, світогляд, життєвий досвід).
Співвідношення індивідуальності й особистості визначається тим, що це два способи буття людини, два його різні визначення. Розбіжність ж цих понять проявляється, зокрема, в тому, що існують два відмінних процесу становлення особистості та індивідуальності.
Становлення особистості є процес соціалізації людини, який полягає в освоєнні їм родової, суспільної сутності. Це освоєння завжди здійснюється в конкретно-історичних обставинах життя людини. Становлення особистості пов’язане з прийняттям індивідом вироблених у суспільстві соціальних функцій і ролей, соціальних норм і правил поведінки, з формуванням умінь будувати відносини з іншими людьми. Сформована особистість є суб’єкт вільного, самостійного і відповідального поводження в соціумі.
Становлення індивідуальності є процес індивідуалізації об’єкта.
Індивідуалізація – це процес самовизначення і відокремлення особистості, її виділення зі спільноти, оформлення її окремо, унікальності та неповторності. Що стала індивідуальністю особистість – це самобутній, активно і творчо виявив себе в житті людей.
У поняттях “особистість” і “індивідуальність” зафіксовані різні сторони, різні виміри духовної сутності людини. Суть цієї відмінності добре виражена в мові. Зі словом “особистість” зазвичай вживаються такі епітети, як “сильна”, “енергійна”, “незалежна”, підкреслюючи тим самим її діяльнісну представленість в очах інших. Про індивідуальності кажуть “яскрава”, “неповторна”, “творча”, маючи на увазі якості самостійної сутності.