Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії

Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії

Розуміння сутності свідомості щастя заважає не тільки складність, цього явища духовного життя людини, але і те, що саме слово “щастя” вживається в ужитку в різних значеннях. Поняття щастя для кожної людини індивідуально. “Одним щастям здається чеснота, іншим – розсудливість, третім – відома мудрість, а іншим все це разом або що-небудь одне в з’єднанні з задоволенням або не без участі задоволення, є й такі, що включають в поняття щастя і зовнішнє добробут”.

Перераховуючи різні думки людей щодо щастя, можна сказати, що для більшості щастя полягає в чомусь наочному і очевидному: в удачі, в задоволенні, в пошані, в багатстві і т.п. “Щастя, говоримо ми, – це те ж саме, що благополуччя і гарне життя”. Тому “питання про щастя – це не просто питання про те, як бути щасливим, задоволеним або навіть доброчесним, але перш за все в тому, в чому полягає хороша щасливе життя і до чого людині слід прагнути в першу чергу”.

Існує ще й визначення щастя як “моральної свідомості, що позначає такий стан людини, яке відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті і свідомості життя, здійсненню свого людського призначення. Як і мрія, щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу, але на відміну від неї означає не устремління особистості, а виконання цих устремлінь. Поняття щастя не просто характеризує певне конкретне положення або суб’єктивний стан людини, але і виражає уявлення про те, якою має бути все життя, що саме є для нього блаженством. Залежно від того, як тлумачиться призначення і сенс людського життя, розуміється і зміст щастя. Тому дане поняття носить ще й нормативно-ціннісний характер “

Простеживши етимологію слова “щастя”, можна помітити закономірність. Старогрецьке слово “Eudaimonia” (= справжнє щастя) складалося з двох слів – eu (добро) і daimon (божество), тобто дослівно означало, що доля людини знаходиться під заступництвом богів.

У Римі слово “щастя” означало ім’я богині – Фортуна. Саме слово “Fortuna” мало ще два значення – удача і доля. Богиня зображувалася з рогом достатку, колесом і рульовим веслом. Тобто, вона уособлювала божественну милість, яка може бути дана тільки гідному. Тому сприйняття щастя як категорії в Римській імперії було чисто практичним. Це був добробут, можливість виконання бажань і т.д.

Для нижчих верств суспільства часто щастя позначало есктатіческое єднання з богами, які можуть дарувати більш гідне життя. Пізніше подібне ставлення до щастя знайшло відображення у християнському вченні.

У російській мові слово “щастя” також має кілька значень:

1) рок, доля, доля, частка; тобто бути щасливим спочатку розумілося як “знаходитися під милістю вищих сил”,

2) випадковість, бажана несподіванка, успіх у справах, тобто бути щасливим, може означати і те, що людина може бути як би з-учасником своєї долі.

Але є ще й третій варіант: щастя – благоденство, благополуччя, спокій і достаток; життя без горя і турбот – це вже більш приземлений варіант, щось схоже на “щастя для бідних”.

“Удача” в російській мові має також кілька значень – це успіх, бажаний випадок, несподівано успішний результат справи, а також раптове щастя, хоча раннім значенням цього слова була покірність, поступливість долі. Тобто, в російській мові слова “успіх” і “щастя” з плином часу стали синонімами і означають приблизно те ж, що і раніше – перебування під заступництвом якихось вищих сил. Але, скільки людей, стільки й думок, тому можна виділити кілька найбільш поширених поглядів на щастя.