Міхновський, Бачинський
Міхновський, Бачинський
Миколу Міхновського часто називають Апостолом української державної самостійності, зачинателем ідей самобутності та незалежності.
Саме він був першим, хто заявив, що створення автономної України у складі Росії є неможливим. Микола Міхновський започаткував традицію новітнього українського самостійництва, і робив відчайдушні спроби наблизити перспективу державної самостійності України конкретними справами.
Заслугою М.Мiхновського перед українською державнiстю слід вважати те, що вiн публiчно заявив про законне право українського народу самостiйно вирiшувати свої проблеми.
Головним ворогом України М.Мiхновський вважав Росiю. Вiн застерiгав захоплених соцiалiстичними iдеями землякiв, що навiть у разi повалення самодержавства Україна залишиться в колонiальному станi, якщо не вийде зi складу iмперiї пiд час революцiї. М.Мiхновський пропонував йти до незалежностi протореними шляхами захiдних країн, використовуючи творчi потенцiї нацiоналiзму європейського типу.
“Самостійна Україна” викликала величезний суспільний резонанс. З різкою критикою її основних положень у пресі виступили представники соціалістичних і ліберальних партій.
Юліан Бачинський, безперечно, зробив значний внесок у політико-ідеологічне становлення галицько-української соціал-демократії, був її ідейним лідером та натхненником. Про обґрунтування ним ідеї суверенної української державності вже було сказано вище. Поряд з цим, Бачинський розробляв й інші питання. Так, однією з найболючіших соціально-економічних проблем Галичини початку XX ст. була масова трудова еміграція – наслідок безробіття, малоземелля, злиднів. Вона розлучала родини, призводила до відтоку значної частини корінного українського населення цих земель за кордон, натомість на основі парцеляції поміщицьких маєтків сюди насаджувалися німецькі та польські колоністи. Самі емігранти були незахищені, їх ошукували численні посередники. Молодій партії необхідно було виробити чітку позицію та програму дій щодо цієї проблеми. На III з’їзді УСДП 14 — 15 березня 1909 р. питання про еміграцію було включено до порядку денного.
Ю.Бачинський виступив з доповіддю, яка базувалася на ґрунтовних наукових розвідках її автора. За цифрами і статистичними даними доповідач бачив тяжкі долі конкретних людей, тисяч своїх земляків. Він зазначив, що емігранти нещадно експлуатуються в тих краях, куди їдуть, до того ж масова еміграція призводить до погіршення становища робітників тих країн, страйколомства, зниження зарплати та ін. Він вніс проект резолюції, який передбачав створення організацій сільськогосподарських робітників для боротьби за їх економічні права. Разом з тим керівництво цих організацій мало налагодити контакти з профспілками за кордоном з метою своєчасного і правдивого інформування потенційних емігрантів про стан економіки тих країн, рівень зарплат, необхідну взаємодію для забезпечення прав та інтересів робітників. Парламентським послам від партії доручалося разом з усім соціал-демократичним клубом внести в парламент законопроект, що забезпечував би права емігрантів і зокрема їх захист від шахрайства різноманітних агентів, зловживань чиновників тощо.
Піднесення національної самосвідомості в процесі розвитку іредентичних рухів, зокрема українського національного відродження, загострення українсько-польського протистояння в Галичині не могли не позначитися на відносинах між українськими та польськими соціал-демократами, інтереси яких значною мірою перетиналися, а погляди у національному питанні часом були взагалі протилежними, наприклад бачення подальшого національно-політичного розвитку Галичини як у складі Австро-Угорщини, так і у ході майбутнього відновлення незалежних української та польської держав.