Народницькі концепції держави

Народницькі концепції держави

В другій половині XIX ст. на розвиток політико-правових концепцій у Росії значно вплинула ідеологія народництва, що виникло наприкінці 60 — на початку 70-х pp.  Згодом народництво розділилося на течії, найбільш впливовою серед яких виявився анархізм. Сутність теоретичної концепції анархізму полягала в запереченні держави, державної влади, приватної власності, права й зовнішнього примусу. Держава, за цим ученням, є насиллям над людиною, а влада — джерелом нерівності, несправедливості в суспільстві.

Ідеологом російського анархізму був Михайло Олександрович Бакунін (1814—1876). У працях “Державність і анархія“, “Федералізм, соціалізм і антитеологізм” він зазначав, що жодна форма держави та правління не має права на існування. Держава з її надбудовою — політичними й правовими інститутами обмежує, пригнічує людину, накидає їй свою волю, тому єдиним способом для порятунку суспільства від неволі є зруйнування держави.

Зокрема, викладач природного права Санкт-Петербурзького університету Олександр Петрович Куніцин (1783—1840), поділяючи погляди І. Канта, розглядав право як частину моральної філософії. Він зазначав, що “…моральна філософія є наука, що викладає закони, які є приписами для волі розуму…”. Вона поділяється на дві частини. У першій викладаються закони внутрішньої свободи, яка зветься моральним вченням, а в другій — “…закони права, яке тому й зветься правовченням, або просто правом”.

Від кінця XIX — початку XX ст. розвиток державно-правових концепцій у Росії продовжили В. С. Соловйов, Б. М. Чичерін і П. І. Новгородцев.

Правова концепція Володимира Сергійовича Соловйова (1853—1900) тісно зв’язана з його вченням про моральність. У мислителя можна вирізнити два відмінні розуміння сутності права. Перше розуміння зводиться ним до розгляду права як негативного розмежування свободи людей у суспільстві, а друге — до визначення права як мінімуму моральності.