Особливості природно правових вчень в Німеччині. Вольф, Томазій, Пуфендорф
Особливості природно правових вчень в Німеччині. Вольф, Томазій, Пуфендорф
Напрям політичної думки Німеччини ХVII – XVIII в.в., представлене іменами С.Пуфендорфа (1632-1694), Х.Томазія (1655-1728), Х. Вольфа (1679-1754) та ін.
Природне право, у трактуванні Пуфендорфа, виступає, як універсальна соціальна етика, норми якої регулюють поведінку всіх людей, незалежно від їхніх титулів, майнового стану, державної приналежності та внутрішніх переконань. Ці норми мають універсальний характер, оскільки всім індивідам, без винятку, властиві однакові потреби: перш за все, жити разом з ближніми, з собі подібними, оскільки поза суспільством, наодинці, самостійно людина існувати не може ні фізично, ні духовно.
В цілому, внесок мислителя у розвиток політичної та правової думки взагалі і німецького Просвітництва зокрема є дуже значний і вагомий.
Видатне місце серед представників німецького вчення про природне право посідав Християн Вольф.
Основним у соціальному вченні Вольфа була теза про прагнення людини до щастя. З народженням Бог вдихнув у людські душі потяг до вдосконалення. Це прагнення до вдосконалення змушує їх робити добро, уникати зла, надавати перевагу кращому, ніж гіршому. Дотримуватися цих обов язків – природний закон поведінки людей.
Обов язкам людини, на думку Вольфа, кореспондують права, необхідні для здійснення названих обов язків. Людське право являє собою відчутний вираз природного закону, і тому права індивіда, що містяться в них, теж треба розуміти лише як певну міру свободи, необхідну для виконання обов язків.
У вченні про державу і право Вольф, як й інші представники вчення про природне право, дотримувався договірної теорії походження держави. Держава, писав він, є плодом згоди між сім ями, укладеної ними через те, що кожна сім я окремо не могла забезпечити себе всіма необхідними вигодами для життя. Укладаючи суспільний договір, люди утворюють верховну владу. Держава повинна сприяти досягненню загального блага народу.
Християн Томазій. Томазій вважав, що сутність дарованого Богом природного права складає максима – чини згідно з гуманними вимогами людського співжиття, утримуйся від негідних вчинків, які суперечать їм, і це буде передумовою для реалізації споконвічно властивого людині пориву до щастя. Держава, за вченням Томазія, виникла на підставі договору через те, що на шляху людей, які не знали приватної власності і прагнули блаженного життя, з явилися різні перешкоди, для усунення яких і стала необхідною держава. Філософ таким чином вирвав державознавство і правознавство з міцних обіймів релігії.