”Чиста” теорія права Г. Кельзена

“Чиста” теорія права Г. Кельзена

Однією з найвпливовіших юридичних теорій, які можна віднести до вузького розуміння права є “чиста теорія права” Г. Кельзена на основі якої склалася течія, яку у вітчизняній літературі називають юридичний нормативізм. Засновником та головним розробником цієї теорії був Г. Кельзен.

Спираючись на філософію І. Канта, Г. Кельзен стверджував, що право відноситься не до світу сущого, а до існуючого світу. Це мало витоки із роздумів І. Канта, відповідно до яких є чітка межа між об’єктивним світом і суб’єктивними категоріями думок, у яких він бачить лише пусті і зовнішні форми, а не відображення реального світу.

Називаючи свою теорію “чистою“, Г. Кельзен хотів підкреслити, що юридична наука займається лише аналізом позитивного права, а не психологічним чи економічним поясненням його походження та суті; вона не повинна займатися моральною чи політичною оцінкою права. Він вимагав повного відокремлення права від “філософії справедливості”, і від соціологічного аналізу, і від оцінки права.

Теорія права, на думку Г. Кельзена, повинна вивчати свій предмет таким, яким він є, а не таким, яким він повинен бути з точки зору певних оціночних суджень, тобто теорія права повинна відокремлюватися від філософії, соціології, аксіології тощо права.

Г. Кельзен стверджував, що право – це сукупність правил, які є загальнообов’язковими і існують незалежно від світу реальних факторів, не підкорюється принципу причинності і черпає силу і дієвість з самого себе. Право говорить не про те, що є, а про те, що повинно бути.

Відповідно до “чистої теорії права”, основою дійсності норми є завжди сама норма, а не факт. Пошук основи дійсності норми, з точки зору цієї теорії, веде не до реальності, а до іншої норми із якої виходить перша норма. Правовий порядок, по Кельзену, – це ієрархія різних рівнів норм.