Порядок та умови призначення і виплати допомог у зв’язку з вагітністю та пологами

Порядок та умови призначення і виплати допомог у зв’язку з вагітністю та
пологами

1992 року із прийняттям Закону України «Про державну
допомогу сім’ям з дітьми» в Україні запроваджено допомогу сім’ям з дітьми.
Відповідно до цього Закону (в редакції Закону від 1 січня 2016 р.) сім’ї, в
яких проживають і вихову­ються неповнолітні діти (до 18 років) і які не
застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального
страхування, мають право на такі види допомоги:

• допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
• одноразова допомога при народженні дитини;
• допомога на дітей, які перебувають під опікою та
  піклуванням;
• допомога на дітей одиноким матерям.

Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і
виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків
(усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа військовослужбовців
допомоги призначаються і виплачуються за місцем служби.

Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

• жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил,
  Прикордонних військ, СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формувань,
  з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
• жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією
  підприємст­ва, установи, організації незалежно від форм власності за умови, що
  вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше, ніж за шість місяців до
  набуття права на одержання допомоги;
• жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як
  безробітні;
• аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки
  вищих навчальних закладів І —ІV рівнів акредитації та професійно-технічних
  навчальних закладів;
• непрацюючі
  жінки.

Підставою для призначення допомоги є виданий
лікувально-профілактичним закладом листок тимчасової непрацездатності, заява
матері та довідка:

• з основного місця служби, навчання про те, що жінка
  служить, навчається;
• ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з
  роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства;
• державної служби зайнятості про те, що жінка
  зареєстрована як безробітна;
• видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською,
  селищною радою) за місцем проживання про те, що жінка не працює (не навчається,
  не служить).

Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом
двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи
встановлення опіки.

Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не
пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки, і виплачується за весь її
період, незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до
пологів. Тривалість відпустки ста­новить:

• 70 календарних днів до пологів і 56 — після;
• для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС — 180
  днів (90 + 90);
• для усиновителів, опікунів, які усиновили або взяли під
  опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження — період з дня
  усиновлення чи встановлення опіки до закінчення післяпологової відпустки.

У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом.

У разі народження мертвої дитини допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах, а у разі викидня – не виплачується;

Особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів – для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами надається у
розмірі 100 % середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги
у зв’язку з безробіттям), але не менше 25 % від розміру встановленого законом
прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Непрацюючим жінкам — 25 % від розміру встановленого законом прожиткового
мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.