Бідність як соціальна категорія та серйозна соціальна проблема

Бідність як соціальна категорія та серйозна соціальна проблема

Бідність існує в кожній країні світу, навіть в багатих та соціально-розвинених суспільствах. Бідність є найдавнішою суспільною проблемою, наукові роботи економістів і соціологів доводять різноманітність теорій і концепцій щодо визначення цього поняття. Поняття “бідність” використовують для різних соціально-економічних ситуацій та окреслюють ним багато соціально-економічних проблем. Проте чіткого визначення в сучасній науці цього поняття досі не існує.

В Указі Президента України від 15 серпня 2001 р. бідність визначається “як неможливість у наслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу”. Тобто людина внаслідок нестачі коштів не в змозі підтримувати той рівень життя, який домінує в її середовищі. Це означає, що відсутність бідності ідентифікується не тільки із забезпеченням фізичних умов життя (прийнятне житло, харчування, одяг, здоров’я), але й з можливістю жити, споживати і брати участь у суспільному житті на рівні, який відповідає найбільш поширеним якісним вимогам суспільства. Дещо інше визначення трактує бідність як неможливість підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі обґрунтованих фізіологічних, соціальних та духовних нормативів.

До найбільш об’єктивних ознак бідності можна віднести: відсутність роботи як джерела існування сім’ї працівника, відсутність належних умов життя, низьку якість харчування й високий відсоток витрат доходів сімей на харчування, неможливість користування платними медичними та освітніми послугами, низька професійно-освітня підготовка та коротка тривалість життя. Окремою характеристикою бідності в сучасних дослідженнях називають вилучення з суспільного життя та соціальну ізоляцію, а також неможливість належної участі індивіда у процесах, які безпосередньо впливають на рівень життя людей та показники людського розвитку.

Причинами бідності можна вважати на даний момент наступні чинники:

• низький рівень соціальних виплат, що є результатом низьких заробітків, а отже – відрахувань до відповідних бюджетів і фондів;
• соціальні допомоги та інші трансферти становлять досить значну частину витрат бюджету, що свідчить про зростання економічного навантаження на працююче населення;
• нівелювання ролі заробітної плати як джерела доходів;
• активніший ріст інфляції в порівнянні з реальними доходами населення;
• перенасичення ринку праці однорідними професіями, відповідно неможливість реалізувати власну робочу силу;
• скорочення робочих місць;
• в сільському господарстві розорення, розпад більшості підприємств;
• невідповідність ціни і вартості робочої сили працівників.