Загальні положення про кваліфікаційні роботи

Кваліфікаційна
робота

Кваліфікаційна (магістерська, дипломна) робота є самостійним теоретико-прикладним науковим дослідженням студента, що виконуєть­ся ним на завершальному етапі здобуття повної вищої освіти в універ­ситеті. Її виконання є обов’язковою складовою навчального процесу на рівні підготовки за ОПП «магістр» та «спеціаліст». 

Кваліфікаційна робота
повинна засвідчити професійну зрілість ви­пускника, виявити його
загальнонаукову, загальнотеоретичну та спеці­альну підготовку, уміння
застосовувати здобуті в університеті знання для розв’язання конкретних наукових
та практичних завдань і, відпо­відно, готовність до самостійної професійної
діяльності.

Кваліфікаційна робота є
роботою, на підставі якої ДЕК приймає рішення про присвоєння кваліфікації
«магістр» («спеціаліст») з від­повідної спеціальності та видачу державного
документа про здобутий освітній ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) і
повну вищу осві­ту. Результат виконання кваліфікаційної роботи є одним з
основних критеріїв для оцінки якості реалізації завдань відповідної освітньо-
професійної (або освітньо-наукової) програми.

Теми кваліфікаційних
робіт у поточному навчальному році не мо­жуть дублювати теми у попередньому
році.

Теми кваліфікаційних
робіт обираються студентами на основі роз­робленого і затвердженого
випускаючими кафедрами переліку тем, а також з урахуванням власних наукових
інтересів. Студент також може сам запропонувати тему кваліфікаційної роботи,
достатньо аргументо­вано обґрунтувавши доцільність її розробки.

Теми кваліфікаційних
робіт затверджуються на засіданнях випус­каючих кафедр і доводяться до відома
випускників до 15 вересня по­точного календарного року.

 

 

Вимоги до змісту та обсягу
магістерських і дипломних робіт

Метою написання магістерської роботи є закріплення та демон­страція сформованих протягом навчання в університеті знань і вмінь за спеціальністю. Це досягається завдяки виконанню студентом у про­цесі переддипломної практики і підготовки магістерської роботи про­фесійних завдань, притаманних первинним посадам, що їх обіймають професіонали.

Особливістю магістерської
роботи є те, що в ній має бути передба­чено проведення наукових досліджень
(творчих розробок), продемон­стрований певний рівень наукової кваліфікації
студента, його вміння вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові
завдання. З нау­кової точки зору, вимоги до магістерської роботи вищі, ніж до
диплом­ної роботи спеціаліста, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

Це пов’язано з тим, що
кваліфікація магістра передбачає здійснення педагогічної, наукової чи
управлінської діяльності, готовність прове­дення якої і повинна засвідчити науково-дослідна
магістерська робота. Тому магістерська робота має узагальнюючий характер,
оскільки, з од­ного боку, є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з
іншого – са­мостійним науковим дослідженням студента, в якому систематизують­ся
накопичені факти і обґрунтовується їх наукова цінність і практична значущість.

Обсяг
магістерської роботи повинен становити 90-100 сторінок тексту, набраного на комп’ютері (кегль 14) через 1,5 інтервали. Список використаної
літератури з посиланнями у магістерській роботі повинен складатися з 80-100
першоджерел.

Метою написання дипломної роботи є систематизація, закріплен­ня, поглиблення теоретичних і практичних знань студента зі спеціаль­ності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових та при­кладних задач.

Крім того, дипломна
робота – це кваліфікаційна робота, метою якої є виявлення глибини знань
випускника за обраною спеціалізаці­єю, вміння самостійно працювати з
літературою, проводити аналіз на­укових концепцій і узагальнювати дані
практики, виявляти прогалини і недоліки нормативного регулювання, формулювати
власні висновки і пропозиції.

Особливістю дипломної
роботи є те, що в ній має бути продемон­стрований певний рівень фахової
кваліфікації студента – його готов­ність до організаційної, управлінської,
консультативно-методичної, науково-дослідної та науково-педагогічної
діяльності, готовність вирі­шувати науково-практичні та аналітичні завдання.

Під час підготовки
дипломної роботи студентам необхідно вирі­шити питання вибору методики
дослідження з обраної теми; пошуку, систематизації та обробки наукової
літератури; написання тексту дип­ломної роботи; дотримання вимог з оформлення;
процедури захисту. Таким чином, метою виконання дипломної роботи є: розвиток
теоретичного мислення, творчих здібностей майбут­ніх фахівців, вироблення у них
здібностей до практичної та науково-дослідної діяльності;

– систематизація,
розширення і поглиблення теоретичних знань і практичних умінь студентів;

– формування готовності і
здатності студентів до самоосвіти і само­розвитку, самостійної дослідницької
роботи в майбутній професійній діяльності.

Обсяг
дипломної роботи повинен бути 70-80 сторінок тексту, на­браного на комп’ютері (кегль 14) через 1,5 інтервали. Список вико­ристаної літератури з посиланнями повинен складатися, як мінімум, з 50-70 першоджерел.

   

Етапи
виконання кваліфікаційної роботи та її структура

Виконання кваліфікаційної
роботи містить такі орієнтовні етапи:

1. Вибір теми роботи та
обґрунтовування її актуальності.

2. Зустріч з науковим керівником
для складання завдання на квалі­фікаційну роботу та визначення напрямів
дослідження .

3. Постановка мети та
конкретних завдань дослідження, складан­ня плану роботи.

4. Визначення об’єкту та
предмету дослідження (обов’язково для магістерської роботи).

5. Вибір методів
дослідження (обов’язково для магістерської ро­боти).

6. Написання чернетки
роботи по розділах та ознайомлення науко­вого керівника з нею.

7. Обговорення
результатів дослідження з науковим керівником.

8. Обговорення окремих
частин та роботи в цілому з науковим ке­рівником з метою виявлення та усунення
недоліків.

9. Формулювання висновків
та їх оцінка.

10. Складання остаточного
бібліографічного списку літератури.

11. Остаточне оформлення
роботи та доповідь її результатів на за­сіданні кафедри, на якій випускається
робота (з наданням супроводжу­ючих документів: завдання на кваліфікаційну
роботу; відгук наукового керівника).

12. Підготовка до
захисту; написання доповіді, підготовка ілю­стративного матеріалу (схеми,
графіки, діаграми, таблиці на листах формату А4 для членів Державної
кваліфікаційної комісії, якщо це по­трібно).

13. Захист
кваліфікаційної роботи.

14. Означені етапи є
приблизними та не вказують на обов’язковий порядок їх виконання, тому деякі
частини роботи можуть виконуватися одночасно.

 

 

Структура та зміст
кваліфікаційної роботи

Дипломна або магістерська
робота звичайно складається зі:

– вступу,

– основної частини,
поділеної на розділи та підрозділи,

– висновків,

– списку використаних
джерел,

– додатків (якщо вони
потрібні).

Незалежно від обраної
теми, структура кваліфікаційної роботи має бути такою:

– Титульний аркуш
(Дипломна, Магістерська).

– Завдання на
кваліфікаційну роботу (Дипломна, Магістерська).

– Зміст (Додаток 6).

– Наприкінці змісту
надається перелік умовних позначень (при необхідності).

– Вступ.

– Основна частина, яка
складається з декількох розділів (2-3). Роз­діли у свою чергу поділяються на
підрозділи, що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи. Кожен
розділ може складатися з 2-4 підрозділів). Можливо використання висновків до
розділів.

– Висновки (у яких
містяться загальні висновки).

– Список використаних
джерел (Додаток 7).

– Додатки (при
необхідності).

 

Оформлення кваліфікаційної роботи

Особливе значення має оформлення
кваліфікаційної роботи. Краще за все, щоб кваліфікаційна робота була
набрана на комп’ютері. Цей варіант є найкращім, бо полегшує редагування і надає
можливість подальшого використання при написанні інших наукових праць. Робо­та
виконується на білому папері формату А-4 (210×297 мм).

Після остаточного
узгодження чернетки з керівником можна оформляти листовий варіант. Перед тим як
виконувати з чернетки ди­пломну роботу, її треба ще раз перевірити, уточнити
назву роботи в цілому та її розділів, підрозділів, таблиць, послідовність
розміщення матеріалу, звірити цифрові дані, обгрунтованість і чіткість формулю­вань,
висновків та рекомендацій.

Друкування
тексту – за допомогою комп’ютера здійснюється че­рез 1,5 міжрядкових інтервали, 14 кегль, шрифт Times New Roman.

Поля:

1. зліва – 30 мм;
2. праворуч – 10-15 мм;
3. вгорі і знизу – 20 мм;
4. від краю до верхнього
   колонтитула – 20 мм;
5. від краю до нижнього
   колонтитула – 20 мм.

Заголовки
розділів пишуть по центру симетрично тексту велики­ми літерами.

Заголовки
підрозділів – по центру симетрично тексту малими лі­терами (крім першої). Переноси слів у
заголовках не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо
заголовок складається з 2-х
або більше речень, їх відділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом – 2
інтервали. Заголовки підкреслювати не рекомендується. Кожний розділ слід
починати з нового аркуша (сторінки). Підрозділи починають з відступом від
попереднього тексту на 1 інтервал на тій самій сторінці.

Нумерація

Сторінки кваліфікаційної
роботи нумерують арабськими цифрами, але на титульному аркуші, на аркуші зі
змістом роботи за додатках но­мер не ставлять. Нумерація починається з 3-го
аркушу (Вступ). На сто­рінках номер ставлять у правому верхньому куті.

Ілюстрації,
таблиці, графіки

Ілюстрації, таблиці і
матеріал роботи на ПЕОМ, що розміщені на окремих аркушах, включають в загальну
нумерацію сторінок і нумеру­ють арабськими цифрами у межах розділу.

Таблиці нумерують
послідовно арабськими цифрами у межах розділу.

У правому верхньому куті
таблиці над відповідним заголовком розміщується напис «Таблиця» з позначення її
номера. Нижче (через 1,5 інтервали) пишеться назва таблиці (з абзацу або
посередині).

Статистичні дані, які
студент використовує у кваліфікаційній ро­боті для аналізу та пропозицій,
повинні бути представлені на кінець попереднього звітного року або у вигляді
плану на поточний рік. Ви­словлення результатів роботи на підставі застарілих
статистичних да­них попередніх років вважається недоцільним.

Список
використаних джерел складається в алфавітному по­рядку (згідно вимог державного стандарту) або в
наступній послідов­ності (нормативно-правові акти, спеціальна література та
матеріали практики):

Нормативно-правові акти:

1. Міжнародні правові
акти (якщо вони використовуються).

2. Конституція України.

3. Закони України.

4. Постанови Верховної
Ради України.

5. Укази і розпорядження
Президента України.

6. Постанови і
розпорядження Кабінету Міністрів України.

7. Накази, інструкції,
видані міністерствами та іншими централь­ними органами виконавчої влади
України.

8. Акти місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

9. Локальні
нормативно-правові акти організацій.

Спеціальна література

Наукова,
навчально-методична, видана українською або інозем­ною мовами, періодичні
видання.

Матеріали практики
(судової, слідчої тощо).

Список першоджерел у
кваліфікаційній роботі можна розмі­щувати в алфавітному порядку. У цьому разі
бібліографічний опис (список літератури) складають безпосередньо за друкованим
текстом роботи. Кожний бібліографічний запис починають з нового рядка з по­рядковою
нумерацією. Літературу розташовують в алфавітному по­рядку авторів та назв
праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземною.

Слід звернути увагу на
те, щоб посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим
номером, яким воно записа­но у списку використаної літератури з виділенням
двома квадратними дужками, наприклад «… у працях [1-7]…»

Про кожен документ
(книжку) подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора, якщо книжка
написана двома чи трьома авторами, то їх прізвища перераховуються за таким
порядком, в якому вони вказані в книжці, повна і точна назва книжки, яка не
береться в лапки, підзаголо­вок, який уточнює назву (якщо він вказаний на
титульному аркуші); дані про повторне видання; назва місця видання книжки в
називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петербургу)
вживаються скоро­чення: К., X., М., Л., СПб; назва видавництва (без лапок); рік
видання (без слів «рік» або скорочення «р.»); кількість сторінок із скороченням
«с.».

Кожна група відомостей
відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире (.-).

Бібліографічний опис
роблять мовою документа.

Документи, які мають
більше трьох авторів, описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку
проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища
чотирьох авторів (якщо книжку на­писано чотирма) або трьох «та ін.» (якщо
книжку написано п’ятьма і більше авторами).

Якщо на титульному аркуші
відсутнє прізвище автора (або авто­рів), то запис даних про книжку починають з
назви, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали,
які ставлять пе­ред прізвищем і всі останні елементи за прізвищем автора.
Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодич­них
виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; назву статті, після
чого ставиться дві косих риски, йде повна назва видання, в якому розміщена
стаття, за викладеними вище правилами, а для жур­налу – назва, рік випуску,
номер сторінок, на яких розміщена стаття.

Додатки нумеруються
цифрами (Додаток 1, Додаток 2, Додаток З і т. д.) на кожному окремому додатку.
Послідовність вміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у
тексті роботи.

Додатки можна позначати
послідовно великими літерами україн­ської абетки, за винятком літер Г, Є, Є, ї,
О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один додаток позначається як
додаток А. Можливо також додатки позначати арабськими цифрами.

При оформленні додатків
окремою частиною (книгою) на титуль­ному аркуші під назвою дипломної роботи
друкують великими літера­ми слово «ДОДАТКИ».

До додатків доцільно
включати допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття дипломної
роботи:

– зразки анкет,
опитувальних листів та ін.;

– таблиці допоміжних
цифрових даних;

– ілюстрації допоміжного
характеру;

– інструкції та методики,
розроблені в процесі виконання роботи.

На останній сторінці
студент та науковий керівник повинні поставити підписи проти своїх ПІБ
(прізвище, ім’я та по батькові) із зазначенням дати, коли робота в остаточному вигляді була подана на кафедру. 

Зброшурована у твердій палітурці кваліфікаційна робота подається на підпис завідувачу випускаючої кафедри. Завідувач кафе­дри після малого захисту приймає остаточне рішення щодо допуску кваліфікаційної роботи до захисту перед Державною екзаменаційною комісією, про що робить відповідну позначку та титульному аркуші.