Правова культура: поняття, види, структура

2. Правова культура: поняття, види, структура

Правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує
досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових
ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері правоохоронної
діяльності. Вона має свої, притаманні лише їй специфічні властивості та функції,
що відрізняють її від інших форм культури завдяки її безпосередньому зв’язку з державою,
законодавством, правом.

Під правовою
культурою необхідно розуміти, різновид
загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі
права і стосується правової реальності певного суспільства.

Ознаки правової культури:

• виступає засобом правового регулювання суспільних відносин, заснованих на законах,
  формах взаємодії їх учасників;
• органічно пов’язана та взаємодіє із законодавством;
• використовується як інструмент покращення стану правового життя суспільства
  в цілому;
• сприяє спілкуванню суб’єктів політичного й правового життя суспільства, що виражається
  в різних формах правомірної поведінки та мислення, побудованого на вільному виборі
  гарантованих законами правових засобів досягнення поставлених цілей.

Таким чином, правова
культура включає:

• правосвідомість,
  що формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних
  факторів суспільного розвитку. На неї впливають не тільки історичні та соціальні
  процеси, а й геополітична ситуація в державі і духовна сфера суспільства. Якщо правова
  система функціонує в умовах законності, свободи, соціальної справедливості, поваги
  до права, то це сприяє підвищенню рівня правосвідомості всіх суб’єктів;
• повагу
  до права;
• правові
  знання та уявлення;
• традиції,
  потреби, навички діяльності у відповідності до закону;
• реальну
  діяльність громадян, відповідно до правових установок і переконань (режим законності);
• правову
  активність населення, посадових осіб і законодавців, урядовців та ін.

Показники
правової культури:

• відповідність права вимогам справедливості
  та свободи;
• якість системи законодавства;
• форми і методи правового регулювання
• участь громадян в управлінні
  державою;
• рівень якості роботи правоохоронних
  і правозастосовних органів та посадових осіб;
• рівень правотворчої та правореалізаційної
  культури;
• рівень правосвідомості громадян
  і посадових осіб, їх переконаність у необхідності діяти відповідно до вимог норм
  права;
• знання про державний устрій,
  призначення держави, політичну систему суспільства;
• правові знання, що охоплюють
  знання конкретних норм права;
• стан законності та правопорядку;
• престиж юридичної професії;
• авторитет і належний ступінь
  розвитку юридичної науки.

Залежно від
носія правової культури розрізняють такі її види:

1. правову
   культуру суспільства;
2. правову
   культуру особи;
3. правову
   культуру професійної групи.

Виділяючи
три види правової культури, варто пам’ятати, що в реальному житті вони тісно переплетені:
правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує
поза правовою культурою його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою
і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Правова культура суспільства – це різновид загальної
культури, що представляє собою своєрідну систему правових цінностей, що відповідають
рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі
стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Кожне суспільство
виробляє свою модель правової культури.

Структура правової культури суспільства:

– правосвідомість – високий рівень свідомості, що включає оцінку закону з
позицій справедливості, прав людини;

– правомірна поведінка – правова активність громадян, що полягає в їх належній
поведінці;

– юридична практика – ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовних
і правоохоронних органів;

– стан законності та правопорядку – суспільні відносини, врегульовані за допомогою правових
засобів, зміст яких складають правомірні дії суб’єктів права. Міцність правопорядку залежить від стану законності,
без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності дотримання норм
права – це основа режиму законності та правопорядку.

Правова
культура особи – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер
прогресивно-правового розвитку особистості, що забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

– знання законодавства (інтелектуальний зріз). Інформованість була і залишається
важливим каналом формування юридично зрілої особистості;

– переконаність у необхідності та соціальній корисності законів і підзаконних
нормативно-правових актів (емоційно-психологічний зріз);

– уміння користуватися правовим інструментарієм – законами й іншими актами
– у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова
культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь
засвоєння і використання ним правових основ державного та соціального життя. Правова
культура особи означає не тільки знання та розуміння права, але і правові судження
про нього як про соціальну цінність, і головне – активну роботу, щодо втілення в
життя його положень і зміцнення законності та правопорядку.

Показником правової культури особи є її правова активність
як вища форма правомірної поведінки, що передбачає:

– наявність високого рівня правосвідомості;

– гарне знання права (внутрішній аспект);

– готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі
поважного ставлення до права, переконаності в необхідності та справедливості норм
права;

– добровільне здійсненні норм права;

– цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціально корисну діяльність особи,
що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток
демократії, зміцнення законності та правопорядку (зовнішній аспект).

Правова
культура особи (загальна і спеціально-професійна) сприяє виробленню стилю правомірної
поведінки, що формується в залежності від:

– ступеня засвоєння і прояву цінностей правової культури суспільства;

– специфіки професійної діяльності;

– індивідуальної неповторності творчості кожної особистості.

Правова
культура професійної групи (професійна правова культура) – одна з форм правової
культури суспільства, властива певній спільності людей, яка професійно займається
конкретним видом діяльності, що вимагає фахової освіти і практичної підготовки.

Професійній
правовій культурі робочої групи (колективу) і її членам властива більш висока ступінь
знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.