Місце юридичної практики в правовій системі: поняття, структура, види

3. Місце
юридичної практики в правовій системі: поняття, структура, види

Юридична практика – це сформовану в суспільстві діяльність соціальних суб’єктів, яка
забезпечує найбільш ефективне і оптимальне досягнення цими суб’єктами бажаного суспільного
чи особистого результату.

Сутність
юридичної практики виявляється у наступних змістовних ознаках, притаманних цій правовій
діяльності:

— юридична практика є частиною суспільної практики,
відповідно їй притаманні загальні риси, що характеризують будь-яку суспільну практику;

— юридична практика має суспільний характер, оскільки
вона обумовлена іншими типами соціальної практики, будь-яка правова діяльність припускає
певну взаємодію суб’єктів суспільства, отриманий правовий досвід та сформовані на
його підставі соціальні моделі дій є сукупним продуктом суспільної діяльності;

— юридична практика є свідомою діяльністю, припускає
обізнаність і усвідомлення соціального суб’єкта про існуючі в суспільстві досвід,
моделі дій для отримання результату, якого бажає досягти цей суб’єкт. Якщо особа
вчиняє дії на досягнення поставленої мети не будучи обізнаною і не усвідомлюючи
існуючого суспільного досвіду, правильніше говорити про певну правову діяльність
такої особи, а не про юридичну практику;

— юридична практика здійснюється у межах існуючих
правових і соціальних норм і положень. Суттєві регулятивні основи закладені у зовнішніх
природних, соціальних, правових, економічних, політичних, матеріальних, духовних
та інших факторах, які впливають на дії членів суспільства, спрямовують їх діяльність,
обмежуючи суб’єктивізм і волюнтаризм;

— юридична практика впливає на оточуючу дійсність,
сприяє змінам у суспільному житті. Здійснювана у межах правових норм вона разом
з тим заповнює прогалини у праві, врегульовує нерегламентовані правом суспільні
відносини, усуває суперечності, колізії у праві, створює прецеденти та формує звичаї
у суспільстві;

— юридична практика є одним з вагоміших елементів
правової системи суспільства. Вона — своєрідний місток між правом і правосвідомістю
та правовідносинами у суспільстві. Без юридичної практики неможливі виникнення,
розвиток і функціонування правової системи. Юридична практика поєднує нормативно-правові
й індивідуально-правові приписи, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, правові
ідеї з рішеннями, що приймаються на їх реалізацію, тощо;

— юридична практика є частиною культури суспільства.
Дослідження джерел юридичної практики дає уявлення про державний і суспільний лад
певної країни, економічний, соціальний, правовий, політичний устрій відповідного
суспільства у різні часи його існування;

— юридична практика впливає на всі сторони життя
суспільства, сприяє розвитку одних суспільних процесів та гальмує інші. Це методологічно
важливе положення треба враховувати при розробленні і втіленні у життя будь-яких
планів і програм економічного, політичного, соціального устрою суспільства. Юридична
практика є критерієм істинності права і правової діяльності.