Лобіювання в США

Лобіювання в США

США – перша країна, що розробила перші регуляторні положення щодо лобізму. Вважається,
що концепція лобіювання була породжена з
права на подачу петицій, закріпленого у Конституції 1789 р., більш відомою під назвою
Білля про права (The Bill of Rights). З тих пір концепція лобіювання була офіційно
використана Конгресом у своїх документах.

Для того,
щоб забезпечити прозорість у лобіюванні, у 1876 р. Конгресом була введена обов’язкова
вимога до офіційної реєстрації лобістів та їхніх організацій. Однак перший федеральний
закон про лобістську діяльність було прийнято лише у 1946 р. Цей закон став першою
у світі спробою регулювання лобізму. Цей закон діяв півстоліття і був дещо переглянутий
у 1995 р. Вимоги стали більш суворими: на приклад, позбавлення волі було
додане в якості однієї з форм покарання за порушення закону (до 1995 р. було передбачено
лише накладання фінансових штрафів і призупинення діяльності). Регуляторний акт
щодо лобізму (The Lobbying and Disclosure Act of 1995) визначає лобізм як спробу вплинути на будь-які державні рішення, прийняті законодавчою чи виконавчою
гілками влади.

Американські
закони щодо лобіювання строгі та точні: жорсткі санкції за їхнє порушення покликані
забезпечити прозорість лобіювання як важливої частини демократичного урядування.

Згідно
з чисельними регуляторними актами щодо лобізму лобісти або їхні організації повинні:

• офіційно реєструватися
  у обох палатах парламенту кожні 3 місяці (раз у квартал),
• подавати у окремих файлах
  інформацію про кожного клієнта, що замовляє послуги (ім’я, посада, кошторис
  витрат на просування свого рішення),
• повідомляти про розмір
  грошової винагороди за послуги.

Реєстрація
лобістів є електронною і до неї є відкритий громадський доступ.

Закон
“Про регулювання лобістської діяльності” у 1995 році був доповнений законом
“Про розкриття лобістської діяльності”, який значно посилив державний
та громадський контроль за діяльністю лобістів та ввів їх правову регламентацію.
Відповідно до нього лобістом вважається особа, яка витрачає не менш ніж 20% свого
робочого часу на лобістську діяльність, має чисельні контакти з членами законодавчих
та виконавчих органів влади та отримує за свої послуги від клієнтів понад 5 тис.
дол. протягом 6 місяців. Лобісти та лобістські фірми зобов’язані реєструватися у
тих органах влади, при яких вони діють. Кожні півроку такі компанії повинні надавати
детальний звіт до відповідних державних органів, в якому мають зазначатися їхні
клієнти, питання, котрі лобіювалися, та кошти, що були отримані від цих клієнтів.

Поширеним
явищем у Вашингтоні стало й розширення кола учасників лобістської діяльності за
рахунок залучення дружин впливових урядовців, членів Конгресу та політиків у якості
лобістів. Це пов’язано з тим, що часом для лобіювання чоловіка та його оточення
лобістськими компаніями наймається на роботу його дружина саме для проведення більш
активного й безпосереднього впливу в інтересах наймачів.

У зв’язку
із численими корупційними скандалами, що протягом останніх років потрясали Капітолій
та зменшували довіру виборців до законодавців, американський Конгрес був вимушений
розпочати радикальну реформу лобістського законодавства. У 2007 році обидві палати
найвищого законодавчого органу США проголосували за введення більш жорсткого контролю
за всіма формами лобістської діяльності, включаючи активність “іноземних агентів”,
котрі займаються акціями впливу та піаром у Сполучених Штатах в інтересах інших
держав.

Закон
під назвою “Акт 2007 року про чесне керівництво та відкритий уряд” вводить
щоквартальне обов’язкове надання до секретаріату Сенату відомостей про клієнтів
та суми гонорарів лобістів, а також забороняє представникам законодавчої та виконавчої
гілок влади США отримувати будь-які подарунки, послуги та оплату від лобістів або
іноземних представників. Закон також доручив міністерству юстиції створити загальнодоступну
безкоштовну базу даних на “іноземних агентів” та забезпечити розміщення
усіх даних на них у цій базі протягом 48 годин з часу їхньої реєстрації.

Новий
закон також зобов’язує всіх членів Конгресу інформувати про лобістів, які протягом
6 місяців шляхом невеликих внесків перевели на рахунки структур, що контролюються
законодавцями (благодійні фонди, виборчі комітети тощо), понад 15 тис. дол. Крім
того, за 2 дні до голосування того чи іншого законопроекту у Сенаті, його члени,
які отримували гроші від лобістів, зобов’язані заявити про те, що ані вони самі,
ані члени їхніх родин не мають жодних особистих інтересів до зазначеного акту. Конгресменам
також забороняється відвідувати прийняття, що організовуються на їх честь лобістами.
Законодавцям, винним у порушеннях закону, буде відмовлено у виплаті пенсій після
їхнього виходу у відставку.

Для того,
щоб знизити рівень політичного лобізму, новий закон також забороняє сенаторам, які
вийшли у відставку, протягом наступних двох років займатися лобістською діяльністю.
Для колишніх членів Палати представників встановлено однорічний термін такої заборони.
Значно посилено санкції за порушення закону. Зокрема, суму максимального штрафу
збільшено до 200 тис. дол., а строк тюремного ув’язнення – до 10 років.

Закони,
що регулюють лобістську діяльність, доповнює низка суміжних законодавчих актів.
На федеральному рівні це закони про етику держслужбовців, федеральні виборчі кампанії,
на рівні штатів – крім дублювання федеральних законів ще й такі, як, наприклад у
Флориді, де законом забороняється укладати контракти штату з особою, котра внесла
кошти до фондів кандидатів на виборчі посади.