Використання сили та застосування санкцій третьої сторони

Використання сили та застосування санкцій третьої сторони для врегулювання політичного конфлікту

Третьою стороною можуть бути і нерідко бувають групи держав об’єднані для врегулювання конкретного конфлікту; міжнародні універсальні (тобто ті, які відкриті для всіх країн світу) і регіональні організації; церква; неурядові інститути та організації, а в деяких випадках – окремі особи.

Втручання в конфлікт когось іншого здійснюється з метою його врегулювання або принаймні призупинення ескалації, а не задля надання допомоги одному з учасників.

Третя сторона може втручатися в конфлікт самостійно, а може на прохання конфліктуючих сторін.

Серед засобів впливу розрізняють дві групи:

– переконання і надання допомоги в знаходженні мирного рішення (є основними засобами впливу третьої сторони при використанні переговорного підходу)

– примус, надання тиску (наприклад, надання політичного або економічного тиску)

Для підтримання миру можуть використовуватися миротворчі сили. Це відбувається тоді, коли конфлікт досягає стадії збройної боротьби. Головна мета миротворчих сил – роз’єднання протиборчих сторін, недопущення збройних зіткнень між ними, контроль над збройними діями протиборчих сторін.

В якості миротворчих сил можуть використовуватися як військові підрозділи окремих держав або груп держав, так і збройні формування Організації Об’єднаних Націй.

Одночасно з введенням миротворчих сил часто створюється буферна зона з тим, щоб розвести збройні формування протиборчих сторін. Практикується також введення зон, вільних від польотів, для того щоб запобігти нанесенню бомбових ударів з повітря одним з учасників конфлікту.

Введення військ третьої сторони допомагає врегулюванню конфліктів насамперед завдяки тому, що військові дії протиборчих сторін стають скрутними.

Санкції досить широко використовуються в міжнародній практиці. Вони використовуються для того, щоб спонукати учасників припинити конфлікт.

Санкції вводяться державами за власною ініціативою або за рішенням міжнародних організацій. Введення санкцій передбачається Статутом ООН у разі загрози миру, порушення миру або акту агресії з боку якоїсь держави. Санкції не припускають згоди того, відносно кого вони вводяться.

Існують різні види санкцій. Торгові санкції стосуються імпорту та експорту товарів і технологій, причому особлива увага приділяється тим з них, які можуть використовуватися у військових цілях. Фінансові санкції включають заборону або обмеження на надання позик, кредитів, а також на інвестиції. Використовуються й політичні санкції, наприклад виключення агресора з міжнародних організацій, розрив з нею дипломатичних відносин.

Санкції є досить результативними при врегулюванні конфлікту, оскільки вони призводять до ізоляції цих країн від зовнішнього світу. Однак використання санкцій ускладнюється тим, що вони діють не вибірково, а на все суспільство в цілому, причому переважно страждають найменш захищені верстви населення. Для зниження цього негативного ефекту іноді використовують часткові санкції, які не зачіпають, наприклад, сферу поставок продовольства або медикаментів.