Боротьба плебеїв з патриціями
Боротьба плебеїв з патриціями
Жорстока соціальна боротьба плебеїв з патриціями стала головним чинником суспільного розвитку Риму V – IV ст. до н. е. Вимоги плебеїв зводилися до трьох основних пунктів:
– допуск плебеїв до суспільної землі, обмеження патриціанського землеволодіння, наділення плебеїв земельними наділами;
– скасування боргової кабали та обмеження боргового проценту;
– зрівняння політичних прав, тобто участь плебеїв у всіх зборах та вибрання на державні посади.
Боротьба плебеїв з патриціями, яка почалась в середині VI ст. до н. е., закінчилась лише в ІІІ ст. до н. е. В історії виділяють три головних етапа:
1) середина VI ст. до н. е. – V cт. до н. е. – від реформи Сервія Тулія до встановлення народного трибунату;
2) V – IV ст. до н. е. – від запровадження посади народних трибунів до законів Кану лея;
3) IV – IIІ ст. до н. е. – від руху Манлія й законів Ліцинія – Секстія до плебесцита Гортензія.
До середини VI ст. до н. е. плебеї вважалися чужаками і їм не довіряли навіть службу в війську, але збільшення чисельності плебеїв з одного боку та посилення військової активності з іншого боку, призвели до необхідності залучення їх до народного ополчення. Що було закріплено реформами Сервія Тулія. Таким чином, плебеї отримали римське громадянство і лише одне право – проливати кров за Рим. На початку V ст.. до н. е. римська армія складалась з більшості плебеїв, а патриції займали в ній командні пости. З цього часу, спираючись на більшість громадян – воїнів, плебеї почали боротьбу за свої громадянські права, погрожуючі в найвідповідальніші моменти війни, піти з міста й заснувати власне місто. Такі уходи плебеїв з міста отримали назву сецесій. Патриції вимушені були вступати в переговори з плебеями і йти на поступки. Найважливішим з них було створення нової магістратури ( посади) народних трибунів, які могли призупинити всі рішення патриціанських магістрів, проголосивши слово veto – «забороняю» (494 р. до н. е. ).
Наслідком другої сецесії (449 р. до н. е. ) стали «закони XII таблиць», які були записані на мідних дошках і виставлені на центральній площі Риму – форумі. Ці закони виявили величезний вплив на подальший розвиток римського суспільства та права. В «Законах дванадцяти таблиць» було зафіксована правова різниця між патриціями та плебеями, патронами та клієнтами, вільних громадян та рабів.
В 287 р. до н. е. знову було підтверджено, що рішення плебейських судів обов’язкові для всіх громадян, в тому числі і для патриціїв ( закон Гортензія). Цей рік вважається останнім роком боротьби плебеїв з патриціями за свої політичні права.